Які риси характеризують положення антарктиди

Объяснение:

Починається в Бохайських горах в провінції Цінхай, на заході Китаю, у східній частині Тибетського нагір'я на висоті понад 4 000 м, протікає через озера Орін-Нур і Джарін-Нур, відроги гірських масивів Куньлунь і Наньшань. У середній течії перетинає Лесове плато (лес — пильна гірська порода жовтого кольору — обумовлює жовтий колір Хуанхе). При перетині Ордоса і Лесового плато у своєму середній течії утворює великий закрут, далі через ущелини Шаньсійських гір виходить на Велику Китайську рівнину, через яку тече близько 700 км до впадіння в Бохайській затоці Жовтого моря, формуючи в районі впадання дельту.

Высоты в среднем от 10 до 120 метров, останцовые возвышенности до 300 м.

См:
Особенности рельефа западной и восточной частей напоминают низменность Ориноко. На западе низменность очень плоская, и долины рек врезаны слабо (при выходе р. Мараньон из Анд высоты едва достигают 150 м, а в среднем течении Амазонки у Манауса — всего 26 м) . На востоке долины глубже, междуречья повышаются и представляют собой плоские плато — «табулейрош» — высотой до 150— 300 м — останцы третичного уровня денудации, изменившегося в результате недавнего и продолжающегося прогиба Восточной Амазонии. В отличие от Ориноко Амазонка не имеет растущей дельты, и ее устья, как и устья нижних, особенно правых, прито­ков, носят эстуарнъщ характер. Северная и южная окраины Амазонии, подстилаемые кристаллическими породами щитов, возвышенны и постепенно переходят в нагорья; на западе и юго-западе (в бассейнах? рек Пуруса и Беии) повышение рельефа связано с конусами выноса с Анд, заполняющими крае­вой прогиб.