Восстановите последовательность процесса почвообразования, расставив предложенные позиции в нужном порядке:

1.Заселение микроорганизмов.
2.Разрушение горных пород.
3.Воздействие растений на образование почвы.
4.Образование перегноя (гумуса).
5.Воздействие животных на образование почвы.

США владеют рядом островов в Тихом океане и Карибском море. Фактически под их оккупацией находится зона Панамского канала. Владения невелики по площади, но имеют важное значение из-за транспортного и стратегического * положения.

Страна поддерживает внешнеторговые связи с государствами всех континентов, но с социалистическими странами они стали развиваться лишь в самое последнее время. Особенно большой доход получают монополии США от неэквивалентной торговли с развивающимися странами: американские товары сбывают в эти страны по высоким ценам, а сырье и продукты плантационного хозяйства развивающихся стран закупают по низким ценам. С развитыми капиталистическими странами США ведут ожесточенную конкурентную борьбу. Особенно обострилась эта борьба со странами «Общего рынка» и с Японией. В экспорте США 45 % приходится на машины и оборудование, а в импорте — 2/3 на сырье, топливо и полуфабрикаты.

Несмотря на активный внешнеторговый баланс*, доход от внешней торговли не покрывает расходов государства, среди которых очень велики затраты на военное производство и содержание военных баз.

США — крупнейший экспортер капитала. С одной стороны, монополии вкладывают свой (частный) капитал в различные сферы деятельности многих государств, с другой — правительство США предоставляет разным странам государственные займы. В послевоенные годы США проводили в отношении СССР политику «холодной войны», но в последнее время положение изменилось. Между СССР и США заключено Соглашение о предотвращении ядерной войны и ряд других важных соглашений о сотрудничестве в области хозяйства, науки и культуры, что отвечает как интересам советского и американского народов, так и интересам всеобщего мира.

Трудова еміграція почалася у 1877 коли перша хвиля українських переселенців, прибувши із Закарпаття до США, влилася в лави шахтарів штату Пенсільванія. Найбільше ж українські селяни прагнули одержати для сільськогосподарського обробітку земельну ділянку - гомстед (земельна ділянка, яка надавалася з державних земельних фондів на пільгових умовах у США та Канаді тим, хто бажав вести фермерське господарство).

Масова еміграція західноукраїнського селянства розпочалася у 80-х pp. XIX ст., а найбільших розмірів досягла на початку XX ст.

Наприкінці XIX ст. не набагато меншою за кількістю була українська іммігрантська громада Канади. Переважну більшість становили галицькі та буковинські українці. Вони селилися на безлюдних місцях Західної Канади, де й одержували гомстеди. Отримавши власне господарство, сусіди по гомстедах будували свої житла, утворювали поселення з церквою, школою, поштою. Так виникли українські селища. Як і українці-першопоселенці у США, їхні земляки в Канаді одне з перших своїх селищ також назвали Україною.

Відбувалася вона у формах постійної переселенської й тимчасової заробіткової еміграції. Постійна переселенська еміграція відбувалася переважно до Бразилії, Аргентини, США і Канади. На тимчасові сезонні роботи західноукраїнські селяни щорічно виїздили до сусідніх країн – Угорщини, Західної Австрії, Німеччини, Румунії, Росії, Франції та інших країн.

Основна маса постійних емігрантів вирушала за океан. Для організації набору й перевезення переселенців існували спеціальні компанії. їхні агенти розповсюджували листівки, у яких змальовували принадні умови переїзду та поселення на нових землях, обіцяли селянам можливість безкоштовного отримання землі, добру платню у промисловому та сільськогосподарському виробництві. Агенти компаній були зацікавлені у збільшенні кількості емігрантів, оскільки отримували за кожного завербованого гроші: за дорослого – 5 доларів і 2 долари за дитину. При цьому умови перевезення через океан більшості західноукраїнських селян вельми нагадували транспортування африканських рабів у минулі часи. За другу половину XIX ст. зі Східної Галичини й Північної Буковини виїхало в пошуках кращої долі за океан близько 250 тис. осіб. Закарпаття упродовж 1871–1900 pp. залишили 170 тис. переселенців.