В ЛУЧШИЕ Дальний Восток называют так потому, что его природные условия крайне разнообразны. В этот регион входит все тихоокеанское побережье России, а оно отличается завидным разнообразием природных условий. Чукотка - тундра; Камчатка - вулканический регион с горами и тайгой; Курилы - в т9улканические острова; Приамурье - степи и тайга с континентальным климатом; Приморье - муссонный климат и уникальная уссурийская тайга с редкими и эндемичными видами растений и животных. Все эти экосистемы разные и непохожи друг на друга.
2) Дальний Восток занимает почти одну шестую часть России. В его состав входят шесть административных единиц: Приморский, Хабаровский и Камчатский края. Амурская, Магаданская и Сахалинская области.
3) Уникальная природа Дальнего Востока обусловлена его расположением и непосредственным влиянием омывающих океанов и морей. С приморским расположением дальневосточного края связаны особенности морского климата на севере и муссонного климата на юге, которые стали результатом взаимодействия между сушей Северной Азии и Тихим океаном.
4) Территорию Дальнего Востока образуют Сибирская платформа и область Тихоокеанской складчатости. Соответственно, регион отличается разнообразным рельефом. Тихоокеанское побережье Дальнего Востока находится на стыке литосферных плит характеризуется высокой тектонической подвижностью, сейсмичностью и вулканизмом.
5) Дальний Восток расположен в двух климатических поясах: субарктическом и умеренном.Климат Дальнего Востока идет следующим образом: на севере он резко-континентальный, а на юге - муссонный. Это обусловлено большой протяженностью территории с севера на юг - приблизительно 4300 километров.Температура на Дальнем Востоке (с севера на юг) колеблется от -32 - -34 и - 15 - -20 градусов соответственно.Годовая сумма атмосферных осадков варьируется от 500 до 1000 мм.
Летом осадки чаще выпадают в виде ливневых дождей, зимой же осадков выпадает крайне мало, поэтому грунты промерзают достаточно глубоко.На Камчатском п-ове и Курильских о-вах климат отличается. Там отсутствует вечная мерзлота. Там более мягкая зима и прохладное лето. Осадков выпадает намного больше - до 2000 мм.
6) Главные притоки на территории Дальнего Востока: Зея, Уссури, Амгунь, Селемджа, Бурея, Бикин, Тунгусска с реками кур и Урми.
Самые длинные: Лена - 4400 км. Амур - 2824 км. Вилюй - 2650 км. Оленёк - 2292 км. Алдан - 2273 км. Колыма - 2129 км. Витим - 1837 км. Индигирка - 1726 км. Аргунь - 1620 км. Алазея - 1590 км. Белая - 1430 км. Зея - 1242 км. Анадырь - 1150 км. Анабар - 939 км. Яна - 872 км.
7)
Растения Дальнего Востока:
Каменная береза
Могнолия
Цветы могнолии
Яркое растение
Женьшень
Кедровое дерево
Пихтовое дерево
Амурский бархат
Лианы Маньчжурский орех
Орешник
ФундукДуб
Желуди дуба
Березы
Брусника обыкновенная
Ландыш Кейзке
Шиповник
Разнолистный пустырник
Багульник болотный
Азиатский тысячелистник
Амурская валериана
Душица обыкновенная
Зверобой оттянутый
Амурский Адонис
Элеутерококк колючий
Клен моно
Лимонник Лилейник
Виноград амурский
Заманиха
Пион молочноцветковый
Животные Дальнего:
Амурский тигр
Амурский тигр
Бурые медведь
Гималайский медведь
Тюлень Морские выдры – каланы
Лось
Соболь
Пятнистый олень
Амурский леопард
Лесной кот
Камчатская лисица
Красный волк
Колонок
Птицы Дальнего Востока:
Даурский журавль Рыбный филин
Утки-мандаринки
Уссурийский фазан
Белоплечий орлан
Синий каменный дрозд
Голубая сорока
Иглохвостый стриж
Європа відрізняється великою складністю і високим ступенем вивченості геологічної будови. Велик розташовані в межах Східноєвропейської (Російської), або Європейської, платформи, що має складчастий фундамент докембрійського віку. На сході, у межах Російської плити, де він глибоко занурений, і в східній частині Балтійського щита, де він виступає на поверхню. На заході (південь Скандинавії, Данія і Велика Британія) широко розвинуті пізньопротерозойські метаморфічні породи. Після консолідації фундаменту протягом останніх 1200–1600 млн років окремі частини платформи тривалий час занурювалися, покриваючись морями і лагунами. На північ від Східноєвропейської платформи, займаючи північний шельф материка (від Землі Франца-Йосипа до Печорської низовини ться докембрійська платформа Баренцевого моря. Схожа на неї платформа (Еріа) утворює край шельфу на північ від Британських островів. Ісландія та о.Ян-Майєн являють собою неоднорідні вулканічні підняття, що виникли у кайнозої над північною частиною Серединно-Атлантичного хребта.
Гірські споруди півдня Європи (Андалузькі гори, Апенніни, Альпи, Карпати, гори Балканського півострова, Криму та ін.) належать до Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. У межах Альпійської складчастої області виникли своєрідні западини, що характеризуються близьким до океанічного типом будови земної кори (частково западина південного Каспію, Чорноморська, Тірренська та ін.). Згідно з даними геофізичних досліджень у них сильно скорочений (або повністю відсутній) «гранітний» шар і земна кора в цілому має товщину близько 20-30 км. Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.
Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються в сільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проєктування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.
Объяснение:
