"Читаючи філософську казку Екзюпері
"Маленький принц", мимоволі розумієш,
що це є найбільш поетичне вираження ідеї
головних життєвих цінностей.
Перед льотчиком, що потерпів аварію в
пустелі Сахари, зненацька з'являється
маленький мешканець планети-астероїда
В-612. Льотчик, страждаючий від спраги
серед пісків пустелі, приречений на
загибель. Але поява примарної, з точки
зору здорового глузду, істоти дарує йому
шанс на порятунок. Вигаданий співбесідник
позбавляє льотчика самотності, а отже не
дає збожеволіти. Примарний малюк стає
його справжнім другом на найближчий
тиждень, поки льотчик ремонтує літак.
Маленький принц надає йому духовну
підтримку, вселяє віру в життя, підтримує і
навчає життєвої мудрості. В той час, як пілот
гинув від спраги і відчував себе відірваним
від світу, забутим людьми, біля нього лунав
невгамовний голосок і марився Маленький
принц.
Чи було це в дійсності? Екзюпері не
приховує, що його розповідь — казка. Але
його Маленький принц втілює в собі вічно
живу частку людської душі, будучи наче
зразком, що дозволяє оцінити найбільш
людське в людині. "Звичайно, льотчик
залишався один", скажемо ми, міркуючи
реалістично. Але й залишившись одна,
людина ніколи не буває самотня. У цьому
нас переконує автор. У Екзюпері людина
в глибинах своєї сутності знаходить сили
протистояти смерті і не капітулює.
