1. Спеціалізація країни визначається найбільш сприятливим поєднанням факторів виробництва. Існують наступні фактори виробництва :
1) праця;
2) капітал;
3) земля;
4) Технологія.
Наявність факторів і їх поєднання можуть змінюватися в часі, отже, змінюється спеціалізація країни і її зовнішня торгівля.
2. Від міжнародного поділу праці країни отримують насамперед економічну вигоду. Адже виробництво кожною країною товарів, на створення яких їй потрібно мінімальні витрати ресурсів дозволяє істотно заощадити. Також є соціальна вигода-поява нових робочих місць. Є й екологічна вигода. Наприклад, якби на півночі Росії вирішили б вирощувати банани, то довелося б топити величезні теплиці, які сильно б диміли, отруюючи повітря. Вирощування бананів в тій же Африці цілком природно і не несе шкоди екології.
3. Розміщення сільського господарства залежать від природних і соціально-економічних факторів. Наприклад, для сільськогосподарських культур необхідно тепло, якість грунтів і світло, а тваринництво цілком залежить від кормової бази. Тому, можна зробити висновок, що природні фактори найбільшою мірою впливають на розміщення галузей рослинництва.
Природні фактори розміщення та спеціалізації сільського господарства:
- якість ґрунтів;
- тривалість безморозного періоду (забезпеченість теплом);
- сумарна сонячна радіація (забезпеченість світлом);
- умови зволоження (кількість опадів);
- ймовірність повторюваності несприятливих метеорологічних умов (посуха, заморозки, Вітрова і водна ерозія);
- забезпеченість водними ресурсами;
- топографічні умови місцевості та ін.
