Нерівномірність соціально-економічного розвитку адмі-
ністративно-територіальних утворень (національних та
наднаціональних) являє собою одне з найбільш акту-
альних питань розробки економічної політики для біль-
шості країн. Європейська статистична комісія проводить
регулярні дослідження регіональних диспропорцій для
інформування політиків та суспільства про рівні розви-
тку регіонів і, зокрема, про ситуацію на нижньому кінці
шкали доходів, тобто в найменш розвинених територіях.
Своєчасне виявлення нерівномірності стало головним
завданням Євростату, Світового банку і Міжнародного
валютного фонду. Численні дослідження Світового банку
по більшості країн світу відображають високий ступінь
диференціації всередині країн за доходами [1]. За аналі-
зований період близько 80% країн світу показують висо-
кий ступінь роз’єднаності за показником внутрішньоре-
гіональних доходів, що аналізується на підставі індексу
Джині, який перевищує 30%. Світовий індекс Джині
досягає 70%, що свідчить про дуже високий ступінь нео-
днорідності населення за доходами. Під регіоном у кра-
їнах ЄС вважається адміністративно-територіальна оди-
ниця держав-членів ЄС. Однак оскільки рівнів і типів
цих одиниць може бути дуже багато і у різних країнах ЄС
адміністративно-територіальні одиниці можуть сильно
відрізнятися між собою, було розроблено методику визна-
чення регіонів різних рівнів. Головним чином ця класифі-
кація регіонів використовується в статистиці та регіональ-
ній політиці. Вона отримала назву NUTS (Nomenclature
of territorial units for statistics) – номенклатура територі-
альних одиниць для статистики.
Відповідь:
Початок сучасному періоду (з 1990 р.) формування політичної карти світу поклали дві події, що докорінно змінили світ: об'єднання Німеччини в 1990 р. і розпад Радянського Союзу наступного року. Ці події спровокували ланцюгову реакцію на політичній карті світу: розпалася соціалістична система; у 1993 р. Чехословаччина розділилася на Чехію і Словаччину; Союзна Федеративна Республіка Югославія – на Сербію, Чорногорію, Словенію, Хорватію, Боснію і Герцеговину, Македонію, Косово (його незалежність визнано частково). Не менш значущі події відбулися і в інших регіонах: в Азії в 1990 р. об'єднався Ємен; цього ж року на політичній карті Африки з'явилася нова суверенна держава – Намібія, а в 1993 р. – Еритрея; в 1997 р. британська колонія Гонконг перетворилася на Сянган, а в 1999 р. португальська Макао – на Аоминь – особливі адміністративні райони Китаю.
Після розпаду Радянського Союзу закінчилася ера біполярного світу. Він став складнішим і в ньому сформувалися нові центри економічної і політичної сили: США і Канада, об’єднана Європа, Китай, Японія, Росія. Набирає ваги арабський світ та Індія.
