Израиль — государство на Ближнем Востоке, население, по данным Центрального статистического управления Израиля на 27 апреля 2017 года, составляет 8 680 000 человек, территория — 22 072 км². Занимает 95-е место в мире по численности населения и 148-е по территории.
Столица — Иерусалим. Государственные языки — иврит, арабский.
Унитарное государство, демократическая парламентская республика.
Расположен на Ближнем Востоке, у восточного побережья Средиземного моря. На севере граничит с Ливаном, на северо-востоке — с Сирией, на востоке — с Иорданией и территорией Западного берега реки Иордан, на юго-западе — с Египтом и сектором Газа.
Индустриальная страна с динамично развивающейся экономикой. Объём ВВП за 2015 год составил почти 300 миллиардов долларов США(36 тыс. долларов США на душу населения). Израиль имеет наивысший уровень жизни среди всех стран Ближнего Востока. В списке стран по индексу развития человеческого потенциала находится на 18-м месте в мире: индекс 0,894. Денежная единица — новый израильский шекель (усреднённый курс за 2012 год — 3,8 шекеля за 1 доллар США).
Декларация независимости была провозглашена 14 мая 1948 года на основании резолюции Генеральной Ассамблеи ООН (ГА ООН) № 181, принятой 29 ноября 1947 года (см. «План ООН по разделу Палестины»).
Согласно Декларации Независимости, Израиль является еврейским государством. В то же время Израиль является многонациональным и демократическим государством, где, наряду с евреями, равные права имеют и все прочие этнические группы, вне зависимости от вероисповедания: арабы-мусульмане, арабы-христиане, друзы, бедуины, самаритяне, армяне, черкесы и др. В частности, друзские и бедуинские депутаты, арабские партии и депутаты представлены в кнессете. Израиль отличается значительным этнокультурным разнообразием. Основное население страны: 75,4 % — евреи, 20,6 % — арабы, 4 % — прочие.
Ранні форми релігії зародились разом з фетишизмом, тотемізмом, магією, анімізмом. З переходом до класового суспільства сформувались та утвердились племінні релігії, де провідну роль відігравали культ вождя та духу предків. З виникненням політеїзму (багатобожжя) з'явився інститут жерців, які професійно "обслуговували" богів і божеств, виконуючи роль посередників між членами племені та Богом.
Інститут жерців сформував систему ідеологічного забезпечення, виконував творчі функції, складав міфи (від грецьк. mythos — переказ, сказання), у сюжетах яких боги та герої служили взірцем і пояснювали незрозумілі явища природи. У міфах відбивалися моральні погляди, естетичне ставлення до дійсності. Записані, впорядковані й догматизовані міфи стали базою для написання "священних" книг.
Політеїзм почав втрачати значення; на зміну і як противага йому в останні роки старої ери починає утворюватись релігія єдинобожжя — монотеїзм, що зумовлювалось суспільними потребами. У державі утворюються централізовані структури з єдиним царем, тому став потрібен один Бог, який би підтверджував його права на землю.
Тоді народилась приказка: "На небі один Бог, на землі один цар ". Виникають такі світові релігії, як буддизм, християнство та іслам. Цей період став поворотним пунктом як в історії суспільства, так і в історії релігії. Світові релігії передбачають звернення всіх народів незалежно від національності до єдиного Бога. Було уніфіковано культи, нівелювалася специфіка національної обрядовості, пропагувалася загальна рівність перед Богом усіх соціальних верств, перенесено в абстрактний вимір (у потойбічний світ) загальносоціальну справедливість. Завдяки такому космополітичному характеру світових релігій вони почали поширюватись по всіх континентах Землі.
