Итак, что такое материки Земли, сколько их и как они называются? С геологической точки зрения, материки – это колоссального размера части твердой поверхности земного шара, окруженные со всех сторон морями и океанами (в русском языке с этим термином имеет схожий смысл слово «континент»). Материками называют Евразию, Америку Северную, Америку Южную, Африку, Австралию и Антарктиду – таким образом, их шесть.
Есть и другая система разделения мировой суши: по частям света. Это понятие подразумевает материки (или их части) в совокупности с близкими к ним островами. К частям света относят Европу, Азию, Америку (Северную и Южную), Африку, Австралию с Океанией, Антарктиду – то есть, их тоже шесть. В основе данного подхода лежат физико-географические и историко-культурные принципы.
Все материки нашей планеты имеют уникальные характеристики и природные объекты, о чем и будет подробнее сказано ниже.
1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873)
Объяснение:
