Экономико-географическое положение страны подразумевает постоянное изменение. Это связано с постоянным развитием страны. А геополитическое положение – это оценка места страны на политической карте, ее отношение к различным государствам. Соответственно, для того, чтобы определить экономико-географическое положение страны (ЭГП) необходимо определить ее положение по отношению к внешним экономическим центрам, сырьевым базам и транспортным коридорам. Поэтому смело можно заявить, что, не зная экономико-географического положения страны нельзя оценить ее геополитические проблемы.
Цивілізації та культури народів світу наприкінці XV ст.
Наприкінці доби Середньовіччя картина світу в уявленні європейців була вкрай недосконалою. Межа земель, відомих європейцям, китайцям і арабам, напередодні доби Великих географічних відкриттів охоплювала далеко не увесь світ. Тогочасних мореплавців називали інколи "полоненими суходолу".
Європейські мореплавці вже давно освоїли навколишні моря. Однак в Атлантичному океані вони наважувались здійснювати лише недалекі мандрівки керуючись прибережними орієнтирами. Далі, вважали вони, лежить "море мороку" - Світовий океан, що виник внаслідок всесвітнього потопу на південь небезпечно, оскільки там царство диявола і за екватором, де не можна дихати, вони неминуче загинуть. Подолання кожної милі в напрямку півдня було для європейців перемогою над власним страхом.
Поступово набуваючи досвіду, європейські мореплавці, торговці й різні шукачі пригод сміливішали. Наприкінці XV ст. вони вже були готові виходити в дослідницькі плавання на пошуки нових земель. В той самий час, в багатьох місцях світу розвивались цивілізації, невідомі європейцям.
В Центральній та Південній Америці найвищого розквіту сягнули імперії ацтеків та інків. В Африці вплив європейців відчували лише прибережні народи континенту.
Життя людей в глибинних районах Африки залишалося незмінним упродовж багатьох століть, тому корінних африканців мешканці Європи вважали дикунами.
Південна та Східна Азія наприкінці XV ст. були регіонами, де переважали цивілізації високого рівня розвитку із розвинутими господарством і культурою.
В Китаї правила династія Мін. Незважаючи на розквіт мистецтв у час її владарювання, розвиток китайського суспільства суттєво уповільнився.
Індія поділялась на численні держави, найбільшою з яких був Делійський султанат. Ця країна приваблювала європейців своїми казковими багатствами, перш за все, прянощами, які високо цінувалися в тогочасній Європі.
Наприкінці XV ст. світ опинився на порозі великих змін. Саме європейцям судилося розпочати нову добу в історії людства, встановивши прямі зв'язки між континентами.
