Послідовно,
в. незалежно від електричного приладу.
кількість теплоти, яка виділилась у провіднику при проходя
19 яка виділилась у провіднику при проходженн електричного струму,
визначасться наступним виразом. виберіть правильну відповідь,
а. 1 r
11+r
b. 1 rt
3. використовуючи схему електричного кола, зоо)
схему електричного кола, зображеного на рисунку, виберіть правильне
твердіkення,
не ? (м
— 60 см
1: 20 в
а. вольтметр показує напругу на rј.
б. амперметр показує силу струму через rј.
в. r2 i rз включені паралельно,​

Основная закономерность распределения почв и раститель­ности гор Южной Сибири — высотная поясность — обусловлена изменением климатических условий в зависимости от высоты местности над уровнем океана. Характер ее также зависит от ге­ографического положения и высоты горных массивов. В тех же широтах, где лежат Алтай, Тува, Саяны и горы Южного За­байкалья, на соседних равнинах располагаются степи или ле­состепи. Поэтому степная растительность и черноземные почвы занимают здесь обычно и нижние части горных склонов, обра­зуя горно-степной высотный пояс. На Алтае и в Саянах благо­даря их значительной высоте отчетливо выражены также пояса аль­пийской растительности, а местами и высокогорной пустыни. Ландшафты гор, расположенных на крайнем севере Байкальско-Становой области, более однообразны. Здесь в условиях сурового климата почти повсеместно господствуют редкостойные леса из даурской лиственницы.Особенности поясности зависят и от условий увлажнения. Поэтому в каждой горной области отчетливо выражены «цикло­нические» и континентальные провинциальные варианты струк­туры высотной поясности. Первые из них свойственны влажным западным склонам, вторые — более сухим восточным склонам гор, расположенным в «дождевой тени». Для континентальных районов типичны большие различия теп­лового режима и ландшафтов склонов южной и северной экспо­зиции. Здесь на южных склонах хребтов нередко преобладают степные и лугово-степные участки с черноземными или чернозе-мовидными почвами, а на более прохладных и влажных северных склонах они сменяются таежными лесами на маломощных горно-подзолистых почвах. В хребтах же «циклонических» районов влияние экспозиции склонов проявляется сравнительно слабо.

Під грунтом розуміється поверхневий пласт суші земної кулі, що утворюється зміною гірських порід при вплив біоти, клімату й інших чинниківпочвообразования. Ґрунтознавство як наукову дисципліну оформилася завдяки трудамВ.В.Докучаева та її послідовників. Пріоритет російської школи простежується до нашого часу. Сучасні класифікації грунтів за складністю нагадуютьтаксономию мікроорганізмів і може шокувати натуралістів, але досі у працях з екології ґрунтових мікроорганізмів вживаються такі терміни, як підзол і чорнозем.Найважливіша властивість грунту, родючість, визначає її очевидну значимість як основного кошти сільськогосподарського виробництва. З іншого боку, цей щодо малопотужний шар суші бере участь переважають у всіх найважливіших процесах функціонування наземних екосистем і біосфери загалом (від забезпечення ресурсами і простором всієї наземної рослинності до підтримки параметрів атмосфери і гідросфери, включно «парникових» газів, чистих поверхневих та грунтових вод, усунення ксенобіотиків). В усіх цих процесах ключову роль грають мікроорганізми, які живуть грунті виконують різноманітніекосистемние функції.Актуальність теми. Зацікавлення грунтовим мікроорганізмам багато чому визначається їх виняткової роллю у формуванні якості грунту (грунтового «здоров'я») як здібності грунтової біосистеми в заданих просторових межах підтримувати продуктивність рослин та тварин, зберігати прийнятне якість води та повітря, і навіть забезпечувати здоров'я людей, тварин і звинувачують рослин.Саме грунтові організми визначають розкладання органічного речовини, що утворився наземної екосистемі при фотосинтезі, і постачають рослини доступними ресурсами. Вони також грають істотну роль формуванні стабільних ґрунтових агрегатів. Життєдіяльність грунтової біоти визначає рівень родючості грунтів, а можливість управліннябиотой з урахуванням контролю грунтової вологи цікавить з погляду дискусійною проблеми сталого розвитку. Ґрунтовабиота — ідеальний приклад системи, які забезпечують стійке існуванняненарушенних екосистем протягом великих проміжків часу.