ответ:
положение южной америки преимущественно в низких широтах обусловливает большой приток солнечного тепла: радиационный почти повсеместно равен 60-90 ккал/см2 в год; в патагонии он уменьшается до 30-40 ккал/см2. к северу от южного тропика средние месячные температуры колеблются в основном от 20 до 28°с (максимально 49°с в гран-чако), снижаясь летом (в январе) в патагонии до 10°с, а зимой (в июле) до 12-16°с на бразильском плоскогорье, до 6-10°с в пампе и до 1°с — на крайнем юге (на высоких плоскогорьях и на юге минимум до -30°с). преобладает экваториальная и пассатно-муссонная циркуляция с восточным переносом воздушных масс, в связи с чем равнинно-плоскогорный восток и восточные макросклоны анд находятся преимущественно под воздействием океанического воздуха с атлантики, из-за барьера анд не проникающего на тихоокеанский запад. на юге континента господствует западный перенос. отсутствие внутриматериковых орографических преград способствует и меридиональному переносу. в андах четко выражена высотная зональность климата.
объяснение:
изич
ответ: нафта. перші промислові нафтові родовища європи відкриті в україні (1810 р., дрогобич) і франції (1813 р., пешельбронн). планомірні пошуки нафти і газу розпочаті в 40-50-ті рр. хх ст. в цей час відкриті найбільші континентальні нафтові і газові родовища: схонебек (1943) в нідерландах, лак (1949) і парантіс (1954) у франції, більшість родовищ фрн, газові родовища річки по в італії, родовища джела і рагуза на о. сицилія (італія), ґронінґен (слохтерен, 1959). всього у західній європі відомо 21 нафтогазоносний басейн загальною площею близько 2,8 млн км². переважна частина запасів нафти і газу сконцентрована в найбільшому в європі центральноєвропейському, передкарпатсько-, аквітанському, адріатично-іонічному нафтогазоносних бассейнах, та ійській нафтогазоносній області. основні продуктивні горизонти і до фанерозойських відкладів. серед країн західної європи запасами нафти і газу володіють австрія, албанія, болгарія, велика британія, угорщина, німеччина, греція, данія, ірландія, іспанія, італія, нідерланди, норвегія, польща, румунія, франція, чехія, югославія. найзначніші запаси у великій британії і норвегії (газу — також нідерланди). найбільші родовища центральної європи: нафтові — морені-гура-окніцей (румунія), альдьє (угорщина); газові — зальцведель-пеккензен (німеччина), перемишль-яксманіце (польща). основні розвідані запаси вуглеводнів (понад 60 %) сконцентровані на глибині 1-3 км, в інтервалі 3-5 км міститься 17 % запасів.
вугілля. загальні запаси всіх типів вугілля європи оцінюються близько 1,22 трлн т (1998), з них бл. 34 % — антрацити і кам. вугілля, останнє — буре вугілля. за даними світового енергетичного конгресу розвідані запаси вугілля у європі становлять 72,6 млрд т у.п. (1998). за даними statistical review of world energy запаси кам'яного вугілля європи на 2000 р. становлять 15,2 % світових. найбільші запаси мають фрн, велика британія, україна, югославія, польща, чехія, угорщина, болгарія, румунія, франція. найбільші кам'яно-вугільні басейни: нижньорейнсько-вестфальський (рурський), саарський, ахенський, крефельдський (фрн), донецький (україна), південно-уельський, йоркширський, південо- і північно-шотландський (велика британія), лотарінгський, нор-па-де-кале (франція), верхньосілезький, люблінський (польща), остравсько-карвінський (чехія), добруджанський (болгарія), шпіцберґен (норвегія), астурійський (іспанія). відомі великі бас. і родов. бурого вуг. і лігнітів еоцен-пліоценової доби: магдебурзький, середньогерманський, нижньорейнський, нижньолаузицький (фрн), дніпровський (україна), півн.-чеський і соколовський (чехія), сх.-марицький (болгарія), мунтенія, коменешті (румунія), креканський і колубарський (югославія), птолемаїс, мегалополіс (греція), кьофлах-фойтсберґ (австрія). загальні запаси урану на континенті в 1998 р. становили 163,63 тис. т, підтверджені — 93,84 тис. т (3,7 % світових), ресурси — 983,54 тис. т. при цьому найбільші запаси урану в україні (1,8 % світових) та франції (0,5 % світових), далі слідують болгарія, португалія і чехія. родов. уранових руд європи належать до різних пром.-генетич. типів. є численні гідротермальні родов. жильного або прожилково-вкрапленого типу в гранітах. до них належить частина родов. франції (лімузен, морван, форез, шардон), іспанії (ла-вірхен, монастеріо, альбаррана, есперанса), деякі родов. фрн, чехії, югославії, україни. руди таких родов. містять u 0,14-1(2)%. частина запасів зосереджена в стратиформних осадових і осадово-інфільтрац. родов., а також в метаморфічних породах, збагачених вуглистим матеріалом. особливе положення займають родов. в чорних сланцях (до 0,1 % u) ранстад та ін. (швеція).
