Мы живем в сложное время, когда все привычное, наработанное, родное (строй, определенный порядок жизни, выстроенная система ценностей, преподавание любимого предмета) вдруг, стало не современным, немодным, консервативным. Кажется, это время сомнений, разочарований и потерь. Но ведь это и время поиска и обретения. Это замечательно - быть современником такого неповторимого времени.
Новые стандарты в образовании заставили по новому взглянуть на качество преподаваемого предмета географии. Это новое видение урока, вовлечение учащихся в разные виды деятельности, включение их в проектную исследовательскую деятельность, развитие умений видеть проблемы, ставить вопросы, наблюдать, проводить эксперименты, делать выводы. Это ещё и новые учебники, совершенно другое оформление, новые задания, новые подходы к оценке. Нередко задумываешься над тем, какой станет школа, уроки и конечно предмет география.
Сегодня, имея на уроке интернет, можно попасть из кабинета в любой уголок Земли. Заглянуть и узнать, что представляет собой тот или иной объект на Земле. Ни для кого не секрет, что человек сегодня может побывать на любом материке. Если раньше в Антарктиде работали только ученые, то совершить путешествие на этот материк, сегодня может любой желающий. В мире ещё столько неизвестного. Не каждый ученик сегодня может представить Вселенную, размеры Земли, самые высокие горы, а на уроке с Интернет технологий можно решить любой вопрос, любую задачу, пообщаться с человеком совершенно тебе незнакомым. Целью учителя останется - довести до сознания учеников всю глубину, актуальность, практичность преподаваемого предмета, вызвать интерес и привить любовь .География – единственный в школьном курсе предмет, предоставляющий возможность путешествовать – реально, по родному краю, России, другим странам; мысленно – по страницам учебника, многочисленной дополнительной литературе, по карте. Только география показывает место России в мире, дает сравнение с другими странами по многим показателям. Уроки понять экономические и политические проблемы стран. Появляется желание изменить, улучшить жизнь в родной стране.
Загальна характеристика рельєфу Євразії
Природні умови материка дуже різноманітні, у тому числі і рельєф. Тут розташовані найвища вершина Землі — гора Еверест (Джомолунгма) висотою 8848 м і найглибша западина суходолу — рівень Мертвого моря (—405 м). Середня висота Євразії становить 830 м над рівнем моря. Гори разом з плоскогір'ями займають близько 2/3 території материка.
Тектонічна структура Євразії
Різманітність природи Євразїі пов'язана не тільки з її великою протяжністю, але також із надзвичайною складністю будови земної кори в межах материка. Євразія складається з декількох давніх платформених ядер, з'єднаних різновіковими складчастими поясами. Це наче декілька з'єднаних в єдине ціле континентів. Основні давні ядра материка — Східноєвропейська платформа з рівнинним рельєфом і невеликими абсолютними висотами, висока Сибірська платформа, у межах якої переважають плоскогір'я, плато та нагір'я, роздроблена Китайська платформа, різні частини якої зазнали висхідних рухів та опускань. До цих давніх євразійських ядер пізніше приєдналися платформені частини давньої Гонд-вани: Аравійський півострів та Індостан. У межах давніх платформ сформувався здебільшого рівнинний рельєф різної висоти. Місцями поміж розломами земної кори піднялися плосковершин-ні брилові гори: Східні і Західні Гати, хребти Китаю, Алданського нагір'я.
В основі більшості гірських систем Євразії лежать різновікові рухливі складчасті пояси. Областям кайнозойської складчастості відповідають гігантські гірські системи. Так, на півдні Євраз на тисячі кілометрів величезний Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс.
Другий складчастий пояс Євразії, формування якого ще не закінчилося,— Тихоокеанський. Він ться вздовж східної окраїни материка поруч з найглибшими океанічними западинами. Припускають, що тут відбувається взаємодія океанічної і материкових літосферних плит.
У поясах нової складчастості і сьогодні продовжуються активні тектонічні рухи. Про це свідчить високий ступінь сейсмічності в деяких районах.
У молодих складчастих поясах також широко розвинутий вулканізм.
Переміщення в земній корі відбуваються не тільки в областях нової складчастості. Утворення складок у районі невисоких гір Європи, Уралу, Тянь-Шаню, Куньлуню, Алтаю, Саян, Тибету і багатьох інших гірських систем відбулося у палеозої і мезозої. З того часу гори поступово руйнувалися, перетворюючись на горбисті рівнини.
Рівнини материка
Рівнини різної висоти розташовуються на платформах. Вони мають величезні розміри на тисячі кілометрів. Так, Східноєвропейська рівнина, що лежить на давній Східноєвропейській платформі, є однією з найбільших рівнин світу. Її рельєф складний: височини (Середньоруська та ін.) чергуються з низовинами (Причорноморська, Прикаспійська – низовина, що лежить нижче рівня моря на 28 м). На рельєфі північної частини рівнини позначилася діяльність давнього льодовика. Він згладив скельні виступи, приніс численні валуни та відклав подрібнені гірські породи.
На півночі Євразії на молодій Західносибірській платформі лежить Західносибірська рівнина. Її поверхня має ввігнуту, ніби блюдце, форму. Тому рівнина сильно заболочена. Середньосибірське плоскогір’я, що сформувалося на давній Сибірській платформі, є високою рівниною, на поверхні якої під час давніх вулканічних вивержень потоки лави утворили високі ступінчасті плато.
На півдні материка на давній Китайсько-Корейській платформі лежить Велика Китайська рівнина, а на Індостанській – плоскогір’я Декан, вкрите базальтовими лавами давніх вулканічних вивержень. Низовини Індо-Гангська та Месопотамська складені наносами річок, потужність яких подекуди сягає тисячі метрів.
Історичні макрорегіони Китаю
Гори материка
Гори Євразії виникли в різні епохи горотворення, тому мають різні висоту і форми поверхонь. Через увесь материк із заходу на схід найдовший на планеті пояс молодих складчастих гір – Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Кримські, Кавказ, Гімалаї, нагір’я Тибет. Вони утворилися в останню альпійську епоху горотворення, тому, як правило, високі і могутні, з крутими схилами і гострими вершинами-піками.
Альпи – найбільша і найвища гірська система Європи. Їх гострі гребені здіймаються на висоту понад 4 000 м, а найвища вершина г. Монблан сягає 4 807 м.
Піренеї кількома паралельними високими хребтами із засніженими вершинами на Піренейському півострові.
Объяснение:
