Природные ресурсы России довольно разнообразны:
-минеральные-это все запасы полезных ископаемых (топливные, рудные и нерудные полезные ископаемые)
-земельные-это вся земля, которая может быть использована в сельском хозяйстве (почвы, пашни, луга)
-водные-это совокупность всех поверхностных и подземных вод,которые могут использоваться в хозяйственной деятельности человека (реки, озёра, водохранилища, моря, океаны)
-биологические-это весь растительный и животный мир (культурные и дикорастущие растения, дикие и домашние животные)
-климатические-это свойства климата, которые используют в хозяйственной деятельности (энергии солнца и ветра, влажность воздуха)
-рекреационные- все природные объекты, которые человек может использовать для отдыха, восстановления, туризма и лечения (горнолыжные курорты на Кавказе, пляжи черноморья,).
Россия занимает ведущее место в мире по запасам следующих природных ресурсов:
-по добыче газа Россия занимает 1-е место в мире
-по добыче нефти 7-е место в мире (после Саудовской Аравии)
-по добыче угля 5-е место в мире (после Китая, США, Индии и Австралии)
-по добыче железной руды 5-е место (после Китая, Австралии, Бразилии, Индии)
-по добыче никеля 1-е место .
Но Россия ограничена агроклиматическим ресурсами, поскольку большая часть территории расположена в холодном климате, где присутствует вечная мерзлота, зимой очень холодно и выпадает мало осадков.
Відповідь:
Виявлено причини виходу України з економічної кризи 2014–2015 рр., проаналізовано окремі проблеми та наукові підходи щодо державного стимулювання
високої динаміки вітчизняного виробництва, обґрунтовано висновок, що прискорене зростання економіки може розпочатися за умови здійснення реформ,
які забезпечать перерозподіл доходів бізнесу та держави на користь домогосподарств, підвищать рівень нецінової конкуренції на внутрішньому ринку та
створять для бізнесу довгострокові стимули щодо інвестування у випуск інноваційної та якіснішої продукції.
К л ю ч о в і с л о в а : економічне зростання, зовнішній борг, девальвація,
інфляція, економічна криза, економічна політика.
У 2016 р. в Україні розпочалося економічне зростання. Проблема його
прискорення сьогодні перетворилася на одну із найактуальніших в економічній науці. Про складність її вирішення свідчать розбіжності в думках експертів. Так, одна частина з них вважає, що для досягнення високої економічної
динаміки необхідно: збільшити споживчий попит шляхом пом'якшення
фіскальної та монетарної політики [1, с. 5]; друга – угамувати інфляцію, що
не дає банкам суттєво збільшити кредитування економіки; третя – започаткувати великі державні інфраструктурні проекти (будівництво доріг, соціального житла, транспортних споруд), які дадуть поштовх розширенню приватного
інвестування; четверта – створити вільну від бюрократії та корупції економіку зі сприятливими умовами для розвитку бізнесу (чесним правосуддям, низькими податками, гарантіями інвесторам) [2, c. 24–25].
Відсутність відповіді на запитання: за яких умов економічне зростання
України може перетворитися на стійке та прискорене, сьогодні обмежує можливості науковців та спеціалістів у сфері економіки реалістично оцінювати перспективи її майбутньої динаміки. Це породжує у них як зайвий песимізм, так
і оптимізм щодо можливостей України за рівнем економічного розвитку наблизитися до розвинених країн світу, доцільності, напрямів та глибини втручання держави в ринковий механізм за до заходів державної політики.
Для зменшення розбіжностей із наведених питань у цій статті поставлено
за мету дослідити першопричини виходу України з кризи 2014–2015 рр., вивчити можливості ринкового механізму забезпечити інерційне прискорене
зростання вітчизняної економіки після 2016 р., оцінити експертні пропозиції
та, в разі необхідності, запропонувати нові альтернативні підходи щодо державного стимулювання її високої динаміки.
Пояснення:
