Представьте графически строение и особенности слоеватмосферы, используя данные таблицы из 1. с 1 и с 2. ​

Географічне положення значної території Північної Америки в субарктичних та помірних широтах зумовлює суттєвий вплив західного перенесення повітря. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану, а у північних полярних районах формуються північно-східні вітри.

Розподіл тепла і вологи на материку в значній мірі залежить від особливостей рельєфу. Зокрема, велику перешкоду для західного потоку повітря створює гірська система Кордильєр. Долаючи її, повітряні маси, що надходять з Тихого океану, залишають всю вологу на узбережжі та західних схилах гір і проникають далі на схід вже більш сухими. На сході Північної Америки значно нижчі гори Аппалачі. Проте й вони також частково перешкоджають проникненню вологого повітря з Атлантики вглиб континенту.

Відсутність гір на півночі та півдні материка, рівнинність його центральних областей дають можливість холодним арктичним повітряним масам далеко на південь. Хвилі холоду іноді досягають узбережжя Мексиканської затоки, приносячи різке похолодання, морози, які супроводжуються снігопадами. Буває й навпаки: тепле тропічне повітря з півдня поширюється далеко на північ, приносячи відлигу.

На межі зіткнення арктичних і помірних, тропічних і помірних повітряних мас формуються атмосферні фронти, де виникають циклони, з якими пов’язані опади.

Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані меридіонально, створюють ефект „аеродинамічної труби”, якою проносяться руйнівні смерчі (торнадо), що утворюються в результаті зіткнення повітряних мас із значними контрастами температури.

Объяснение:

Подстилающая поверхность, как фактор климатообразования, это и характер морских течений у берегов материков.В береговых зонах материков температурный режим территорий, увеличение или сокращение количества атмосферных осадков зависит от характера морских течений.С теплыми течениями связано повышение температуры воздуха в прибрежных районах (особенно ярко это проявляется в зимнее время в умеренном и субарктическом климатических поясах) и усиление выпадения осадков. Над теплыми течениями, как более нагретыми поверхностями, возрастает испарение, в воздух поступает больше водяного пара и, следовательно, количество атмосферных осадков возрастает.Холодные течения, наоборот, препятствуют выпадению осадков. Это обусловлено следующими моментами: при прохождении над холодным течением снижается температура нижних слоев воздуха в воздушной массе (в них развивается мощный инверсионный слой – слой пониженных температур в приземном воздухе), который препятствует конвекции и она приобретает устойчивую стратификацию, т.е. внизу воздух тяжелый холодный, а вверху – легкий теплый. Поэтому внутри воздушной массы приостанавливается вертикальное перемешивание воздуха и становится невозможным снижение его температуры до точки росы. Тем самым не происходит его полного насыщения, и атмосферные осадки не могут образоваться, хотя относительная влажность составляет примерно 80%. Холодные течения также снижают температуру воздуха.