Дослід 1. На лівому плечі важеля – важки, на правому – динамометр
Ліве плече важеля:
сила F 1 = … Н; плече l 1 = м;
момент сил: М 1 = (обчислення) Н·м:
Праве плече важеля:
сила F 2 = … Н; плече l 2 = м;
момент сил: М 2 = (обчислення):
Висновок: кількість обертальних моментів - , момент на
лівому плечі важеля - , на правому -
; бачимо, що
Дослід 2. На лівому
плечі важеля – два важки (разом), на правому – два важки
(нарізно).
Ліве плече важеля:
сила F 1 = … Н; плече l 1 = м;
момент сил: М 1 = (обчислення):
Праве плече важеля:
сила F 2 = … Н; плече l 2 = м;
момент сил: М 2 = (обчислення):
сила F 3 = … Н; плече l 3 = м;

момент сил: М 3 = (обчислення):
На правому плечі М 2 +М 3 =
Висновок: кількість обертальних моментів - , момент на лівому плечі важеля - , сума
моментів на правому - ; бачимо, що
Дослід 3. На лівому плечі важеля – важки (нарізно), на правому – важки і динамометр (нарізно).
Ліве плече важеля:
сила F 1 = … Н; плече l 1 = м;
момент сил: М 1 = (обчислення) :
сила F 2 = … Н; плече l 2 = м;
момент сил: М 2 = (обчислення):
Праве плече важеля:
сила F 3 = … Н; плече l 3 = м;
момент сил: М 3 = (обчислення):
На лівому плечі М 1 +М 2 =
Щоб важіль перебував в рівновазі, на правому плечі повинно бути: М 3 +М 4 =
Розрахувати момент сили М 4 = (обчислення):
Плече l 4 = м. Розрахувати силу F 4 = (обчислення)
Висновок: кількість обертальних моментів - , сума моментів на лівому плечі важеля -
, на правому -
Загальний висновок.

Объяснение:

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⣠⣴⣶⣿⣿⣷⣶⣄⣀⣀⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⣰⣾⣿⣿⡿⢿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣷⣦⡀⠄⠄⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⢀⣾⣿⣿⡟⠁⣰⣿⣿⣿⡿⠿⠻⠿⣿⣿⣿⣿⣧⠄⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⣾⣿⣿⠏⠄⣴⣿⣿⣿⠉⠄⠄⠄⠄⠄⠈⢻⣿⣿⣇⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⢀⣠⣼⣿⣿⡏⠄⢠⣿⣿⣿⠇⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠈⣿⣿⣿⡀⠄⠄

⠄⠄⠄⣰⣿⣿⣿⣿⣿⡇⠄⢸⣿⣿⣿⡀⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⣿⣿⣿⡇⠄⠄

⠄⠄⢰⣿⣿⡿⣿⣿⣿⡇⠄⠘⣿⣿⣿⣧⠄⠄⠄⠄⠄⠄⢀⣸⣿⣿⣿⠁⠄⠄

⠄⠄⣿⣿⣿⠁⣿⣿⣿⡇⠄⠄⠻⣿⣿⣿⣷⣶⣶⣶⣶⣶⣿⣿⣿⣿⠃⠄⠄⠄

⠄⢰⣿⣿⡇⠄⣿⣿⣿⠄⠄⠄⠄⠈⠻⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⠟⠁⠄⠄⠄⠄

⠄⢸⣿⣿⡇⠄⣿⣿⣿⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠉⠛⠛⠛⠉⢉⣿⣿⠄⠄⠄⠄⠄⠄

⠄⢸⣿⣿⣇⠄⣿⣿⣿⠄⠄⠄⠄⠄⢀⣤⣤⣤⡀⠄⠄⢸⣿⣿⣿⣷⣦⠄⠄⠄

⠄⠄⢻⣿⣿⣶⣿⣿⣿⠄⠄⠄⠄⠄⠈⠻⣿⣿⣿⣦⡀⠄⠉⠉⠻⣿⣿⡇⠄⠄

⠄⠄⠛⠿⣿⣿⣿⣿⣷⣤⡀⠄⠄⠄⠄⠈⠹⣿⣿⣇⣀⠄⣠⣾⣿⣿⡇⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠹⣿⣿⣿⣿⣦⣤⣤⣤⣤⣾⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡟⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠉⠻⢿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⠿⠋⠉⠛⠋⠉⠉⠁⠄⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠈⠉⠉⠉⠁⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄

⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄⠄

Объяснение:

Фа́зовая диагра́мма (диаграмма состоя́ния) — графическое отображение равновесного состояния бесконечной физико-химической системы при условиях, отвечающих координатам рассматриваемой точки на диаграмме (носит название фигуративной точки).

Обычными координатами для построения фазовой диаграммы являются термодинамические параметры — температура и давление — и состав системы (в мольных или массовых процентах).

В общем случае количество координат превышает число компонентов системы на единицу (диаграмма однокомпонентной системы двумерна, двухкомпонентной — трёхмерна и т. п.) Для конденсированных систем зачастую не учитывают изменение фазовых равновесий за счёт давления, в этом случае число измерений диаграммы равно числу компонентов (диаграмма конденсированной двухкомпонентной системы двумерна, трёхкомпонентной — трёхмерна и т. п.) Сложные фазовые диаграммы в печатных изданиях изображают в виде сечений или проекций.