У житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. Звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
Прочитавши повість відомого англійського письменника Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. Для героя повісті, Скруджа, найбільше значення мали гроші. Але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
Незважаючи на величезне багатство, Скрудж залишався самотнім. Як виявилося, самотність не залишала героя упродовж усього життя. У дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. Він зрадив кохану, друзів. «Один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
Чи була у Скруджа можливість змінити своє життя? Так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. Та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. Ця подія перевернула його душу. Він зрозумів, що сам винен в усьому. Скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. І сталося це в різдвяну ніч.
Уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив Бобу платню, дав грошей на лікування крихітки Тіма, зробив подарунки усім Кретчитам, роздавав гроші злидарям. Та найголовніше, що зрозумів Скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. Для кожного родина — це опора й підтримка. Як писав французький письменник XIX століття А. Монтерлан, «домашнє вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
І Скрудж почав жити щастям інших людей, допомагаючи їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. Важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа Й. В. Гете: «Людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
Объяснение:
СКАЗКА ПРО ГРАДУСНИК.
Жил – был на свете градусник. Был он стеклянный, такой весёлый и, конечно, смешной. И вот однажды отправился градусник в лес погулять. Идёт – идёт, песенку напевает, по сторонам смотрит:"
Я градусник, я градусник,
Весёлый и смешной,
Я градусник, я градусник,
Стеклянный весь такой"
Смотрит, а навстречу ему - заяц. И заяц его увидел, аж запрыгал от радости: " Градусник, а градусник, а я с тобой поиграю, как с мячиком, и вверх побросаю. Вот здорово будет!" Не очень – то обрадовался градусник, говорит: "Ты что, ты что, заяц, я ведь стеклянный, разобьюсь на мелкие осколки – не собрать, не склеить, и температуру не померить – беда!" Остался заяц ни с чем, а градусник дальше пошёл. Идёт, поёт, с солнечными лучиками играет:
Я градусник, я градусник,
Весёлый и смешной,
Я градусник, я градусник,
Стеклянный весь такой"
А навстречу ему волк идёт. Увидел волк градусник и завыл: " Ах, как хочется свежим градусником похрустеть!" Не испугался наш герой и говорит: " Ты волк , наверное, забыл, я ведь – стеклянный. Ну, куснёшь ты меня, и что: – будет у тебя полон рот мелких стекляшек и кровь!" Не завидую я тебе, волк!" Испугался волк – и в кусты. А градусник дальше идёт и песенку поёт:
Я градусник, я градусник,
Весёлый и смешной,
Я градусник, я градусник,
Стеклянный весь такой"
Смотрит – стоит на пригорке детский центр, а из окон его плач доносится: " Вот разбились у нас все градусники и нечем ребятам температуру померить!" Обрадовался тут наш градусник, заспешил к ребятам. Всем по порядку померил температуру, никто его не уронил, не покусал. Наоборот, держали под мышкой крепко, ручками себя обнимали, да и про градусник не забывали. Вот и сказке конец, а кто сидел смирно, всё делал верно, тот - молодец!
