Ви, мабуть, вже не раз чули, що у космосі не чутно жодних звуків. Все тому, що космос – це вакуум, а наші органи слуху сприймають коливання повітря. Але це не зовсім так.
Всесвіт багатий на різноманітні космічні об’єкти: планети, зірки, газові хмари, космічний пил. Всі вони в певній мірі випромінюють енергію та створюють звукові хвилі, які не сприймають наші вуха. Ми здатні чути звукові коливання у діапазоні від 16 до 20000 Гц, а у космосі існують ще й інфразвуки (нижче 20 Гц) від електромагнітних хвиль, які можна вловити антеною, посилити та передати на динамік.
Звуки чорної діри
А ось як виглядають брижі міжзіркового газу, утворені звуковими хвилями надмасивної чорної діри.
Цей знімок зробив космічний рентген-телескоп Chandra від NASA. Астрофізики кажуть, що брижі на фото – сліди наднизькочастотних звукових хвиль. Гарячий, намагнічений газ, обертаючись навколо чорної діри, створює потужне електромагнітне поле. Воно випромінює величезні струмені енергії, які утворюють глибокі космічні звукові хвилі.
Стогін Землі
Щоразу, коли на Землі відбувається зміщення кори, низькочастотні звуки вириваються у Всесвіт, що схоже на «стогін» планети. При сильному землетрусі інфрачервоні хвилі дістаються самого краю космосу.
Перші звуки Всесвіту
Почути, як звучать перші 760 тисяч років Всесвіту після Великого вибуху ви можете на відео нижче.
Джон Крамер, фізик із Вашингтонського університету, відтворив найстарший звук Всесвіту, що народжується. Низькочастотні коливання були помножені у 1026 разів, щоб ми їх почули.
Тож, так, це правда - ніхто не почує ваш галас у космосі. Але існуює дивовижне міжзіркове середовище із своїми електромагнітними звуковими коливаннями, які ми можемо досліджувати та ігати.
Объяснение:
Тож, так, це правда - ніхто не почує ваш галас у космосі. Але існуює дивовижне міжзіркове середовище із своїми електромагнітними звуковими коливаннями, які ми можемо досліджувати та ігати.
Ископаемый археоптерикс, обнаруженный вскоре после публикации «Происхождения видов». Строение черепа археоптерикса (наличие зубов), длинный хвостовой отдел позвоночника из 20 позвонков, пальцы с развитыми фалангами на передних конечностях, наличие брюшных рёбер, отсутствие клюва и ряд других признаков, характерных для нептичьих теропод. В то же время общая форма тела, сросшиеся ключицы, трёхпалые передние конечности и характер оперения, включающего сложно устроенные маховые перья, характерны для птиц. Тем самым археоптерикс занимает по морфологии промежуточное положение между традиционно помещаемыми в класс рептилий динозаврами и птицами (хотя не все авторы согласны с традиционной систематикой), то есть является
