Герасим Калитка — головний герой комедії "100 тисяч". Це сільський багатій широкої руки. Автор обрав ім’я героя невипадково: Калитка походить від калита. Так називався мішок для грошей, гаманець у старовину. Основа багатства цього селянина — земля — "шматочок кругленький" в двісті десятин. Але Калитка прагне більшого.
До землі він відчуває велику, ніжну любов. Але це почуття викривлене бажанії им мати землі без меж. Це любов власника, черствого хижака: "Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!" — розчулено проголошує Калитка. На жаль, причина розчуленості хижацька: "Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку...".
Калитка хоче всю землю навкруги скупити: "Ідеш день — чия земля? Калитчина; пдеш два — чия земля? Калитчина; пдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає...".
Єдине почуття, яке володіє героєм, стає його всепоглинаючою пристрастю — жадоба збагачення. Вона заповнює його думки вдень, він навіть уві сні марить про поповнення свого багатства. Усі вчинки Герасима зумовлені тією всепоглинаючою пристрастю.
Калитка сам ніколи не доспить і не погуляє, але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час, бо праця — то гроші, багатство. Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять. Побачивши, що наймит узяв окраєць хліба, йдучи в неділю на роботу, Калитка дорікає йому: "І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад".
Объяснение:
Наверное потому что 1 световой год - это РАССТОЯНИЕ которое проходит свет за год.
Соответственно миллиард световых лет - свет проходит за миллиард лет.
Чтобы там что-то увидеть нужно потратить минимум 1 миллиард, а лучше два - сигнал туда и обратно! А возраст всей Земли всего 4,5 миллиарда лет. Ну далее понятно.
Тут даже видно, что конкретно МЫ даже не сможем исследовать на расстоянии 50-100 световых лет, т. к. помрем к тому времени, не говоря уже о тысячах, миллионах и миллиардах.
Такие грустные дела... (((
