3. пробирку закройте пробіоі го дих і конец трубі погрузити и другую побаруунпните свои наблюдения и тетрле уснитеобразуется во второй пусконе.1. зашните уравнения респи.получение и спойства неретворимые тив пробирку поместите небольшое количество порно1 раковора(на кончике mаrел) и полейте с нему 1 2кісіоты.2. по окончании реакции к по путенному раствору прі1 мл раствора целопи (натрий или калий гидроксида) до3. к полученному осадку приливайте небольшими потаор судыратной кислоты, пока осадокс не исчезінет.1. запишите свои наблюдения тетрадь, упаките5. запишите уравнения реакці.3. получение и свойства слеіі.1. в две пробирки налейте по 1-2 мл растворов наи интрній утоосфата.2. к каждоil пробирке долейте по 1 мл растворатрата. указките приет образовавшихся осадков и зашир3. в дне пробирки налейте по 12 мл раствора каа аз​

Объяснение:

1) Условие равновесия капельки (см. рисунок):

\displaystyle \vec{F_k}+m\vec{g}=0

F

k

+m

g

=0

Или:

\displaystyle F_k=mgF

k

=mg

Таким образом, Кулоновская сила равна силе тяжести, действующей на капельку:

\displaystyle F_k=3.2*10^{-6}*10=3.2*10^{-5}F

k

=3.2∗10

−6

∗10=3.2∗10

−5

Н или 32 мкН

Очевидно, чтобы капелька была в равновесии, верхняя пластина должна быть заряжена положительно, а нижняя - отрицательно.

2) Дано:

F=56 мН;

V=4 см³;

ρ=0,6 г/см³;

Найти: Т

СИ: F=56*10⁻³ Н; V=4*10⁻⁶ м³; ρ=600 кг/м³

Масса капельки:

\displaystyle m=\rho V=600*4*10^{-6}=2.4*10^{-3}m=ρV=600∗4∗10

−6

=2.4∗10

−3

кг

Сила тяжести, действующая на капельку:

\displaystyle F_T=mg=2.4*10^{-3}*10=24*10^{-3}F

T

=mg=2.4∗10

−3

∗10=24∗10

−3

Н или 24 мН

Ясно, что Кулоновская сила должна быть направлена вниз (иначе нить не будет натянута), сила натяжения нити:

\displaystyle T=F+F_T=56+24=80T=F+F

T

=56+24=80 мН

ответ: 80 мН.

На земній поверхні атмосферний тиск змінюється від місця та часу. Особливо важливі неперіодичні зміни атмосферного тиску, пов'язані з виникненням, розвитком і руйнуванням повільно рухомих областей високого тиску — антициклонів і відносно швидко рухомих величезних вихрів — циклонів, у яких панує знижений тиск, що визначає погоду. Зміни термічного поля Землі за сезонами року, обумовлені різницею в нагріванні океанів та материків, викликають коливання над ними і атмосферного тиску. Взимку над материками повітря холодніше, ніж над океанами, однакова маса повітря над акваторіями займає більший обсяг — утворюються пагорби. Повітря по верху «стікає» з океанів на материки. Загальна вага повітряного стовпа над континентами підвищується, тут утворюються області підвищеного тиску — антициклони. Оскільки взимку над океанами повітря тепліше, над водною поверхнею вага повітря зменшується, утворюються області зниженого тиску — циклони.Ідею про існування атмосферного тиску вперше висловив Торрічеллі в 1644 році і виміряв його величину за до ртутного барометра.

Розподіл атмосферного тиску на картах показують за до зобар. Ізобари липня йдуть приблизно по паралелях. На південних материках у січні утворюються області зниженого тиску, які обмежені замкнутими ізобарами.

Поблизу екватора атмосферний тиск знижений. Великої висоти та інтенсивності у приекваторіальній зоні досягають висхідні потоки, що викликають утворення потужних купчасто-дощових хмар та випадіння зливових опадів. Це смуга зенітальних дощів, які щоденно повторюються та збігаються за часом з положенням Сонця у зеніті.

На північ та південь від екватора у субтропічних широтах між 30-35-ми паралелями утворюється субтропічна зона високого тиску, що складається з ряду субтропічних антициклонів, які переміщуються у широтному напрямку. Від окраїни субтропічних антициклонів у бік екватора дують стійкі вітри — пасати. Схема загальної циркуляції атмосфери порушується мусонами та тропічними циклонами. Основний ареал тропічних мусонів — південно-східна околиця Євразії, він пов'язаний з акваторіями Індійського і Тихого океанів.

Переважні вітри середніх широт — західні. Тут панує західний перенос повітряних мас.

Від субполярної зони низького тиску в напрямку північного і південного полюсів атмосферний тиск у середньому за рік знову росте. Однак, стійкі антициклональні умови зберігаються переважно у Східній Антарктиді, де циклони дуже рідкісні. У Арктичному басейні, навпаки, за винятком внутрішніх районів і півночі Гренландії, дуже активна циклонічна діяльність.