Железнодорожная цистерна имеет объем 55 м3 и весит 50 т её полностью заполнили бензином какова масса полной цисцерны с бензином​

Верхньоволзькі озера розташовані в Тверській області на північний захід від Селігеру довгим ланцюгом, витягнутим спочатку в меридіональному, а потім в широтному напрямку.

Через всю систему озер протікає Волга. У своїй середній частині система озер віддалена від Селігеру приблизно на 40 км, а на початку і в кінці наближається до нього на відстань до 10 км. Колись, ймовірно, та і інша водні системи становили єдине ціле[1].

Верхньоволзькі озера, як і озеро Селігер, мають безліч невеликих озер-супутників, що лежать вище за течією Волги і з'єднаних з ними річками або струмками. До них належать озера Малий і Великий Верхіти у витоку Волги, озера Стергут, Святе, Кленове, Лапіно, Хвошня, Істошня в околицях Стержу, озера Березуг, Вітбіно, Лопастиці, Осечно, Слаутіно на західному березі Вселуга. Деякі з них, наприклад озеро Вітбіно, розташовані у вузьких западинах і досягають значної глибини.

Примітки

Вечор, ты помнишь, вьюга злилась, 
На мутном небе мгла носилась; 
Луна, как бледное пятно, 
Сквозь тучи мрачные желтела, 
И ты печальная сидела — 
А нынче.. . погляди в окно: 
Под голубыми небесами 
Великолепными коврами, 
Блестя на солнце, снег лежит; 
Прозрачный лес один чернеет, 
И ель сквозь иней зеленеет, 
И речка подо льдом блестит. 
Вся комната янтарным блеском 
Озарена. Веселым треском 
Трещит затопленная печь. 
Приятно думать у лежанки. 
Но знаешь: не велеть ли в санки 
Кобылку бурую запречь? 
Скользя по утреннему снегу, 
Друг милый, предадимся бегу 
Нетерпеливого коняИ навестим поля пустые, 
Леса, недавно столь густые, 
И берег, милый для меня.