Відповідь:
Історія відкриття закону збереження енергії
Закон збереження енергії, у фізиці, принцип, згідно з яким повна енергія замкненої системи зберігається впродовж часу. Енергія не виникає з нічого і не зникає в нікуди, а може лише перетворюватись з однієї форми на іншу. Через цей закон неможливі вічні двигуни першого роду. Закон був винайдений незалежно, для різних видів енергії багатьма вченими.
Працями вчених XVIII ст. було доведено, що при здійсненні механічної роботи виникає теплота. Але який кількісний зв’язок між ними? Чи завжди треба затратити одну і ту ж кількість роботи (і яку саме), щоб отримати одиницю кількості теплоти? Відповідь на ці питання шукали багато вчених в першій половині XIX ст.
Закон збереження енергії відкрив в середині 19 століття німецький вчений Р.Майер, англійський учений Д.Джоуль. А найбільш точне формулювання закону було надане в працях німецького вченого Г. Гельмгольца.
За відсутності тертя прискорення зв'язаних тягарців можна обчислити за до другого закону Ньютона. Загальний вираз для другого закону Ньютона вимагає знання сили, що діє на об'єкт, та маси цього об'єкта. У цьому випадку сили вже надані (F¹ та F²), а маси об'єктів м¹ та m² також відомі.
Прискорення зв'язаних тягарців можна обчислити окремо для кожного з них, використовуючи наступну формулу:
a = F / m,
де a - прискорення, F - сила, що діє на об'єкт, m - маса об'єкта.
Таким чином, прискорення для першого тягарця (м¹) буде:
a¹ = F¹ / m¹ = 0.6 H / 0.2 кг = 3 м/с².
А прискорення для другого тягарця (м²) буде:
a² = F² / m² = 1 H / 0.3 кг ≈ 3.33 м/с².
Отже, прискорення для першого тягарця дорівнює 3 м/с², а прискорення для другого тягарця приблизно 3.33 м/с².
Объяснение:
