Гривня (символ — ₴, код — UAH) — офіційна валюта України. Відповідно до Указу Президента України Леоніда Кучми та статей 99 і 102 Конституції України протягом 2–16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова реформа. В обіг введено національну валюту України гривню та її соту частку — копійку. Літерний код валюти — UAH, цифровий код — 980, скорочене позначення — грн (без крапки на кінці).[2] Емісійний інститут — Національний банк України.
Сьогодні в обігу перебувають монети номіналом 10, 50 копійок, 1, 2, 5, 10 гривень і банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500, 1000 гривень. З 1 липня 2018 року Національний банк України припинив випуск монет номіналами 1, 2, 5 і 25 копійок. З 1 жовтня 2019 року монети в 1, 2 та 5 копійок перестали бути законним платіжним засобом в Україні, з 1 жовтня 2020 року монети у 25 копійок також втратили статус платіжного засобу. Протягом 2018—2020 років були введені в обіг монети номіналами 1, 2, 5 і 10 гривень, які поступово замінять банкноти відповідних номіналів. 25 жовтня 2019 року в обіг була введена банкнота номіналом 1000 гривень. Після завершення впорядкування номінального ряду монет і банкнот гривні, в обігу перебуватимуть монети номіналом 10, 50 копійок, 1, 2, 5, 10 гривень та банкноти номіналом 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 гривень.[3]
Історія української валюти сягає часів Київської Русі та походить від слова «гривна» — стародавньої нашийної прикраси, а також вагової, лічильної та монетної одиниці, що мала поширення на теренах сучасної України.
Объяснение:
Если бы я стояла перед выбором бизнеса, то я бы предпочтение отдала семейной собственности. *Контроль над нашей собственностью находился бы у семьи. Мы бы построили небольшой спортивный «Фитнес-Хауз», т.к. в нашем городе он отсутствует. Мои родители и старший брат – бывшие спортсмены, они бы были тренерами, а я хочу получить образование бухгалтера, чтобы вести бухгалтерский учет нашего совместного семейного предприятия. Если наше предприятие расширится, то можем пригласить наемных работников в качестве тренеров.
Чтобы открыть индивидуальную фирму, нам необходимо получить лицензию. Избрав такую форму бизнеса, владелец собственности работает на самого себя. Он самостоятельно принимает решение - сколько часов в день работать, кого нанять, какие цены назначить, расширять ли свою деятельность или сокращать. Владелец индивидуальной частной фирмы не обязан рассказывать о своих планах никому, кроме налоговой инспекции. Он может открыть в банке счет, на который можно перечислять часть доходов.
