1.Нерівномірність завантаження обслуговуючого персоналу підприємств ресторанного господарства, що пов’язана з інтенсивністю потоків покупців, зумовлює: А) зниження ефективності їхньої праці;

Б) підвищення ефективності їхньої праці;

В) низький ступінь сумісництва трудових операцій;

Г) підвищення витрат праці управлінського персоналу.

2. Витрати праці на одиницю виготовленої продукції є меншими:

А) у мережі ресторанів швидкого харчування;

Б) у ресторані з широким асортиментом страв, у т. ч фірмових;

В) у ресторані авторської кухні;

Г) у ресторані «молекулярної» кухні.

3. На підприємстві ресторанного господарства показником, що характеризує кількість персоналу, є:

А) питана вага кухарів 4-го розряду в загальній кількості працюючих;

Б) темп зростання кількості працівників;

В) структура персоналу за віком і статтю;

Г) професійно-кваліфікаційний склад працівників.

4. Визначте, яке із визначень норми виробітку є найбільш повним:

А) кількість продукції, яку працівник повинен виробити за одиницю часу;

Б) планова кількість продукції в розрахунку на одного працівника;

В) кількість продукції належної якості, виробленої працівником за певний час за нормальних умов;

Г) кількість продукції належної якості в розрахунку на одного працівника.

5. Визначте, який з показників не характеризує рівень продуктивності праці персоналу підприємства ресторанного господарства:

А) витрати часу в хвилинах на виробництво однієї умовної страви;

Б) кількість працівників підприємства, що припадає на одну грошову одиницю товарообороту;

В) кількість людино-годин, що відпрацьовані працівниками підприємства за місяць;

Г) обсяг обороту з продукції власного виробництва, що припадає на одного працівника виробництва.

Відповідь:

ндіюсь до Пояснення:

Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.

Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.

Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).

На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.

Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.

Российская правовая система управления акционерным обществом сложилась на основе западного законодательства. Корпоративное управление — это выбранный акционерами самоуправления, основанный на совокупности организационных, правовых и экономических мер. В соответствии с законом в акционерном обществе могут создаваться следующие органы управления:
общее собрание акционеров;
совет директоров (наблюдательный совет);
единоличный исполнительный орган (генеральный директор);
коллегиальный исполнительный орган (исполнительная дирекция, правление);
ревизионная комиссия (ревизор).