7.Предположим, что ожидаемый уровень цен определяется уравнением
Ре=Р-1+0,5(Р-Р-1), где
Ре — ожидаемый уровень цен;
Р — фактический уровень цен;
Р-1 — уровень цен в году.
Если уровень совокупного с увеличивается, то можно ожидать, что:
а) величина ВВП не изменится;
б) величина ВВП возрастет;
в) величина ВВП снизится;
г) величина ВВП изменится в любом направлении или останется постоянной в зависимости от факторов, вызвавших рост совокупного с д) величина ВВП изменится в любом направлении или ос¬танется неизменной в зависимости от экономических обстоятельств, не входящих в число факторов изменения совокупного с Первоначально экономика находится в состоянии полной занятости ресурсов при потенциальном объеме выпуска Y*=6000 и уровне цен Р—100. Центральный Банк заявляет о намерении повысить величину денежной массы на 2,5%. Что из нижеперечисленного является наиболее вероятным при условии рациональных ожиданий и доверия экономических агентов к политике Центрального Банка:
а) ВВП увеличится до 6150 при неизменном уровне цен Р=100;
б) ВВП останется на уровне 6000 при уровне Р=100
в) ВВП останется на уровне 6000 при повышении уровня цен Р до 102,5;
г) ВВП возрастет до 6150 при повышении уровня цен Р до 102,5;
д)ВВП останется на уровне 6000 при повышении уровня цен Р до 105.
9. Система страхования по безработице может быть использована для иллюстрации:
а) непоследовательной макроэкономической политики;
б) «критики Лукаса»;
в) продолжительного внутреннего лага в осуществлении макроэкономической политики;
г автоматической стабилизации экономики в слу¬чае шока.
10. Если Центральный Банк проводит политику, ориентированную на стабилизацию безработицы на уровне 5,5%, то мож¬но утверждать, что:
а) фактический уровень безработицы никогда не окажется выше или ниже 5,5%;
б) естественный уровень безработицы будет устанавливать¬ся Центральным Банком;
в) Центральный Банк должен увеличить темп роста денеж¬ной массы в том случае, когда уровень безработицы пре¬вышает целевой ориентир;
г) Центральный Банк должен скорректировать свою целе¬вую установку в том случае, если фактический уровень безработицы окажется не равным 5,5%;
д) Центральный Банк окажется не в состоянии оказать какое-либо воздействие на уровень инфляции;
е) возникнет недоверие к политике Центрального Банка, так как она непоследовательна.

В управлінні ризиком: сукупність вироблених організацією витрат, викликаних настанням ризику. Вартість ризику є сумою: 1) вартості збитку, понесеного в результаті випадкового події, не відшкодованого за договором комерційного страхування або за іншими договорами про передачу ризику; 2) вартості зроблених витрат на оплату послуг комерційного страхування або на цілі іншого фінансування для попередження ризику або передачі ризику; 3) вартості витрат, понесених при реалізації програм, спрямованих на запобігання шкоди, а також витрат на програму управління збитком; 4) витрат на управління ризиком і витрат регулювання претензій.

Объяснение:

Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за до прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення), або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів), надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів в потрібному напрямку. За до правових регуляторів держава встановлює "правила гри" на ринку, а через систему економічних регуляторів - цілеспрямовано "налагоджує" ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати або стримувати ділову активність у раціональних рамках.

Роль і сутність характеристики системи координування економіки визначають функції держави. Умовно всю багатогранну й різноспрямовану сукупність функцій державних органів можна умовно подати двома групами.

Перша група охоплює функції, що забезпечують функціонування ринкової системи в державі. Сюди варто віднести створені й підтримані правовою базою функції (захист прав і власності, законодавче регулювання взаємовідносин між споживачами, виробниками, найманими працівниками, підтримка громадського порядку, захист конкуренції тощо). Тут держава визначає певні правила "ринкової міри" і забезпечує їх дотримання.

Друга група функцій державних органів пов'язана з розвитком і перспективним станом економічної системи. Вона охоплює заходи, спрямовані на стабілізацію економічних процесів і забезпечення економічного зростання, соціальної справедливості.

інфляційних процесів, інфраструктури тощо. З усієї сукупності функцій держави виділимо найважливіші.

Найважливішою функцією державних органів є цільова функція, що передбачає постановку конкретних цілей у галузі економічного й соціального розвитку держави й визначення терміну їх реалізації. Цільова функція містить у собі низку цілей, поєднаних у єдину систему, що має певну ієрархічну структуру. Формування цільової функції є вельми складним процесом, що пов'язаний із виробленням стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку, прийняттям відповідних рішень і виробленням механізму їх реалізації. Накреслюючи цільові функції, держава бере на себе не тільки те, що непідвладне ринковій системі. Найважливішим напрямом реалізації цільової функції є визначення пріоритетів економічного розвитку, підтримка конкурентного середовища тощо.

Стратегічною довготерміновою метою державного управління економікою перехідного періоду є підвищення добробуту її населення на основі створення й розвитку в межах унітарної держави соціально орієнтованої моделі економіки ринкового типу.

Спрямівну і координаційну функції забезпечують вибір шляхів досягнення поставлених цілей, збалансованість найважливіших економічних пропорцій та узгодження суперечливих взаємозв'язків суспільного поділу праці.

Стимуляційна функція пов'язана з активізацією рушійних сил розвитку суспільства. Вона реалізовується через систему різноманітних пільг (субсидій, дотацій, податків тощо), за до яких державні органи забезпечують просування економіки в заданому напрямі.

Контрольна функція припускає контроль з боку державних органів за дотриманням господарськими суб'єктами економічних і правових норм у процесі їхньої господарської діяльності. Найголовнішою складовою частиною контрольної функції є контроль за дотриманням найважливіших параметрів соціально-економічного розвитку держави. Державний контроль здійснюють через відповідні контрольні органи, а також через органи управління різного рівня.

В умовах реформування економіки особливе місце варто відвести такій функції держави як захист економічного порядку. Вона є опорною будь-якої господарської системи, але особливе значення має для ринкової економіки, що за своєю суттю базується на взаємовигідних угодах рівноправних партнерів, які мають свободу вибору.

Розглядаючи функції держави в регулюванні економіки, варто виокремити важливий аспект його діяльності - функціонування державної власності, тобто державний сектор економіки, що є основою реалізації функції держави.

Объяснение: