есть 2 проверенных варианта действующих на психологию учителя.
главное не молчать , и разговаривать спокойно ,чётко не отрывисто.
можно ответить так : -я думаю-
или так : -что же мне ещё делать,кроме того как думать? -
не стоит отвечать вопросом на вопрос.это может спровоцировать вспышку гнева учителя.
если ничего не выучил , а пару получать не хочется . нужно постараться вспомнить прошлые темы.или ответы из " знаний " по темам твоего класса. а главное нужно уметь выделять из вопроса ответ.то есть уметь найти в нём очевидное и логически мыслить .
удачи!
Объяснение:
Між імпресіоністами та постімпресіоністами існує велика різниця у творчих підходах: імпресіоністи не ставили собі філософських питань, вони малювали те, що бачили: природу, кафе, оголених жінок, натомість постімпресіоністів цікавив глибший контекст буття.
Постімпресіонізм — напрям в образотворчому мистецтві. Виник у 1880-х роках. Художники цього напрямку не дотримувалися тільки зорових вражень, а прагнули вільно та узагальнено передавати матеріальність світу, вдавалися до декоративної стилізації. До видатних представників постімпресіонізму в живопису відносяться Вінсент ван Гог, Поль Гоген, Поль Сезанн, Анрі Тулуз-Лотрек. Для постімпресіонізму характерні різні творчі системи і технічні засоби, що вплинули на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Роботи Ван Гога передбачили появу експресіонізму.
Імпресіонізм — мистецька течія у живописі, а також у літературі та музиці, яка виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку 20 століття у Франції. Засновники імпресіонізму — як і символізму, та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). Імпресіоністи у своїх творах намагаються відтворити шляхетні, витончені особисті враження та мінливих миттєвих відчуттів і переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла, проте, на відміну від неокласицизму, не мають на меті об'єктивно відображати реальність, а ставлять за ціль поділитися власними почуттями зі споглядальником твору, вплинути на нього.
