Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
В начале XX века экономика Турции находилась в кризисном состоянии. XX веке зависимость Турции от иностранных государств увеличилась. Наибольшую прибыль иностранцы получали от турецких железных дорог. В 1903 году было подписано соглашение с Германией о совместном строительстве железной дороги Берлин-Багдад. Россия и Англия, считавшие Германию своим противником, в году в Ревеле (Таллинн) достигли согласия о разделе Турции. Чтобы предотвратить это, младотурки решили выступить раньше времени, определенного на съезде в Париже в 1907 году. 3 июля 1908 года первым выступил Ниязи бей, комендант маленького городка в Македонии. К нему примкнула группа Энвер бея. Так началась “Младотурецкая революция” (1908-1909 гг.). Организация “Единение и прогресс” 23 июля 1908 года в городе Монастыр предъявила Абдулгамиду II ультиматум, требуя восстановления Конституции. Султан принял ультиматум и в тот же день распорядился восстановить Конституцию и созвать парламент. Османское государство стало конституционной монархией. Правительство, образованное с согласия “младотурков”, в 1908-годах возглавляли последовательно Саид паша, Кемил паша, Сулейман паша. 2 ноября 1908 года состоялось первое заседание турецкого парламента. Из 230 депутатов парламента 150 были младотурками. В 1909 году Абдулгамид II, опираясь на поддерживаемую англичанами партию “Ахрар” (либералы) и религиозную организацию “Иттихади мусульман” (мусульманское общество), с стамбульского гарнизона осуществил контрреволюционный переворот и вернул себе власть. В ответ в апреле 1909 года младотурки ввели в Стамбул македонские войска под командованием Шевкет паши и провозгласили султаном Мехмета V Решада. Революция младотурков победила, но политическую структуру империи не изменила. Это была поверхностная революция. Заметив слабость младотурков, зарубежные государства вновь вернулись к плану раздела турецких территорий. Самой большой неудачей того времени стала “Траблисская война”. На основании российско-итальянского Раккониджийского соглашения 1909 года Италия признавала интересы России на Балканах, а Россия признавала интересы Италии в Траблисе. В сентябре 1911 года Италия потребовала у Турции передать ей Траблис. Получив отрицательный ответ, итальянцы перешли в наступление и победили. Добровольные дружины Энвер паши и Мустафы Кемаль паши не были эффективны. 18 октября 1912 года в Лозанне был заключен договор, по которому Траблис и Киренаика под общим названием Ливия были переданы Италии. Этот договор еще более ослабил Османскую империю. В октябре 1912 года Болгария, Сербия, Греция и Черногория, образовав “Балканский Союз”, объявили войну Турции. Началась Первая Балканская война (1912-1913). Турецкие войска, не готовые к войне, были побеждены. В мае 1913 года в Лондоне был подписан мирный договор, по которому Турция уступала территории на Балканах, большую часть островов в Эгейском море; получившая независимость в 1912 году Албания была объявлена княжеством. Болгария, стремившаяся к верховенству на Балканах, поощряемая Австро-Венгрией и Германией, объявила в 1913 году войну Сербии и Греции. Началась Вторая Балканская война. В этой войне Черногория и Румыния поддержали Сербию и Грецию, а Турция вступила в войну против Болгарии. Война началась 30 июня 1913 года и завершилась 10 августа тяжелым поражением Болгарии. Младотурки воспользовались этим и вернули Эдирну и прилегающие к ней территории. Балканские войны еще более осложнили внутреннюю ситуацию в Турции. Тогда младотурки в начале 1914 года создали в стране диктатуру “Младотурецкой тройки”. В нее вошли военный министр Энвер паша, председатель партии “Единение и прогресс”, министр внутренних дел Талат паша и вали Стамбула Джамал паша. В годы правления младотурков в государственном строительстве был осуществлен ряд важных мероприятий. В экономической области самым важным была ликвидация с 1914 года режима капитуляции. В 1914 году в Стамбуле был открыт первый женский университет. Было указано в последующие годы вести переписку в государственных учреждениях только на турецком языке. Для переформирования армии из Германии были приглашены инструкторы и советники.
Источник: https://istoriyamira.ru/turtsiya-v-xx-vek/
Объяснение:
