Иммануил Кант - основоположник немецкой классической философии (1724-1804). В философском развитии Канта различают два периода – «докритический» (до 1770 г.) и «критический». Если до начала 80-х его интересовали главным образом естественно-научные вопросы, то потом его дух погружается в так называемые метафизические, т.е. общефилософские, проблемы бытия, познания, человека, и т.п., т.е. всей системы философии.
Главные произведения критического периода: «Критика чистого разума» (1781 г.), «Критика практического разума» (1788 г.) и «Критика суждения» (1790 г.). Основу всех трёх критик составляет учение Канта о явлениях и о вещах, как они существуют сами по себе – «вещах в себе». Познание начинается , по Канту, с того, что «вещи в себе» воздействуют на органы внешних чувств и вызывают в нас ощущения. Мы познаем мир не так, как он есть на самом деле, а только так, как он нам является (нашему знанию доступны только явления вещей (феномены). Но миру явлений соответствует независимая от человеческого сознания сущность вещей – «вещи в себе»: абсолютное познание их невозможно. Т.е. при чувств мы не можем постичь окружающий мир. По Канту мир ноуменов (мир «вещей в себе») содержательно не познаваем для человеческого разума. Все попытки его познать обречены на провал, благодаря неразрешимым противоречиям (антиномиям).
Объяснение:
эт то что ти ишш 100%
Ліга Націй мала як незаперечні успіхи, так і чимало провалів. Власне, Ліга була «дитиною» свого часу. До позитивних здобутків Ліги належать її спроби налагодити міжнародну співпрацю в соціальної та економічній сферах, створення Комісії опіуму, що стала ініціатором протидії розповсюдженню наркотиків. Уперше в історії Ліга Націй привернула увагу до проблеми надання промислово розвинутими країнами економічно слабким країнам нових технологій, опікувалася проблемами матері й дитини, освітою, культурою, фаховою підготовкою та багатьма іншими напрямами діяльності, в яких окремі держави самостійно зробити нічого не могли.
Договір про створення Ліги Націй був невід'ємною складовою Версальського договору, а відтак не можна було створити міцну міжнародну організацію, покликану забезпечити мир в усьому світі, тим же договором, який запалив багаття недовіри між вчорашніми ворогами. Іншою важливою причиною невдачі Ліги в цій галузі були недоліки її Статуту.
Невтішний загальний результат діяльності Ліги Націй щодо збереження миру був породжений низкою причин.
Проте не можна характеризувати діяльність Ліги Націй виключно негативно.
Успіхи Ліги Націй у збереженні миру:
· 1920 р. -- Ліга Націй владнала конфлікт довкола Аландських островів між Швецією та Фінляндією
· 1922 р. -- Ліга врятувала Австрію від фінансового краху
· 1925 р. -- активне втручання Ліги запобігло новій війні між Грецією та Болгарією
· 1926 р. -- у рамках Локарнського врегулювання до Ліги приєдналася Німеччина
· 1934 р. -- до Ліги Націй вступив Радянський Союз. Невдачі Ліги Націй у збереженні миру
Невдачі Ліги Націй у збереженні миру:
· 1923 р. -- після захоплення Італією грецького острова Корфу Ліга лише спромоглася не визнати законність цієї акції
· 1931 р. -- Ліга майже нічого не зробила, щоб змусити японців вивести свої війська з Маньчжурії. Японія проігнорувала критику з боку Ліги і в 1933 р. вийшла із цієї організації
· 1934 р. -- А. Гітлер від самого початку презирливо поставився до Ліги й через рік після його приходу до влади Німеччина вийшла з неї
· 1935 р. -- у відповідь на агресію Італії проти Ефіопії Ліга намагалася спинити війну запровадженням проти Італії економічних санкцій, проте вони не досягли мети через їхню обмеженість
< Пред СОДЕРЖАНИЕ Загрузить След >
©Учебные материалы онлайн (inf{aт}studwood.ru) © 2017 - 2021
Светлана
написать учебную работу
