, соотнести данные измерительные средства

Реалі́зм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 50-х роках 19 століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний іб художнього узагальнення.

У ХІХ ст. визначальною рисою реалізму вважалася «правдивість» — у розумінні «вірності дійсності», яку відображає митець. У зв'язку з цим варто зазначити, що справжнє мистецтво завжди є правдивим, адже незмінно прагне відображати істини й цінності людського буття, які, однак, не залишаються незмінними. Той чи інший художній напрям стає домінуючим і «правдивим» за певної доби саме тому, що виявляється здатним дати найпереконливіші відповіді на її виклики, найповніше виразити «істини буття», як вони мисляться й переживаються сучасниками.

Утім, за реалізмом невипадково закріпилася його назва: він тісно пов'язаний з настановою реалістичного (тобто заснованого на досвіді) сприйняття й витлумачення дійсності.

Объяснение:

«Зовут меня мальчиком Добрыней. Я расскажу вам, как я пошел в школу «грамоту проходить». У нас в Новгороде исстари водилось, что стукнуло тебе 6 лет – надо грамоте учиться: чтению, письму; пению и игре на гуслях — с 7 лет, а в боярских семьях — с 5 лет. Кто в училище идет, кто дома с грамотеем каким—либо учится. А девочки – никуда не ходят: учатся дома с братьями. Школа куда меня отдали учиться грамоте, была при монастыре. Принимали в школу только мальчиков. Школа называется училищем, а ученики — “дружиной”.
Нас только начавших учиться посадили вместе с теми, кто уже учился, но занимался учитель с каждым учеником отдельно. Занятия начинаются с 1 декабря, но мальчики могли поступить учиться в любое время. Определенного срока обучения тоже нет. Как научусь читать, писать, считать – значит, школу закончу. Все зависит от меня. Как буду грамоту постигать.
Учиться не трудно, но все строго! За неаккуратность и шалости секут розгами, ставят на несколько часов на горох, оставляют без обеда. А уж шлепков и подзатыльников во время урока не счесть! Вот и стараться буду быстрей «грамоту пройти». У нас один учитель ведет все предметы. У него есть помощник – староста. Это второй человек по школе. Он заменяет учителя, выслушивает уроки малышей, выдает и собирает книги, следит за их сохранностью. Старосту учитель выбирает сам из числа старших учеников, которые хорошо учатся и были благодушных душевных качеств. Староста сам прошедший оплеухи и розги, редко доносил на детей. Только в самом крайнем случае, если провинность тяжелая.
Писать мы сначала будем на специальных восковых дощечках – церах, а уж потом дадут настоящую грамотку – берестяную. На грамотке ошибаться нельзя, поэтому нужно еще заслужить хорошей учебой право писать на бересте. Обучение письму начинается с нацарапывания на вощеной дощечке «писалом» элементов букв — палочек, перекладин, овалов и затем уже букв, слогов и целых слов. Как хорошо будешь на цере писать так и дадут грамотку. Чтению учились по псалтырю и часослову. Учиться считать начинали со счета на пальцах, затем учились писать числа. Для счета использовали абаки. На древнерусской абаке (прототипе позднейших счетов) мелкими предметами (вишневыми косточками) откладывались числа в уровнях, идущих параллельными рядами снизу вверх: на нижнем — единицы, среднем — десятки, затем — сотни и т. д.
Вот так и буду учиться: сначала на восковой дощечке, потом на бересте, и уже смогу и читать и писать и считать, мой тятя (отец), думает, что я за три года смогу «грамоту пройти».