Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
Творчество основоположника русского романтизма В. А. Жуковского идейно претворило новую страницу в истории отечественной литературы, которая в значительной степени определялась общественной обстановкой послевоенных лет.
Патриотический подъем, возникший во время военных событий 1812 года, осознание особой роли народа в жизни государства, усиливающееся осуждение существующих порядков и рас свободолюбивых идей политизации общественной жизни и литературы. Позднее И. И. Пущин назовет этот период «политической эпохой русской жизни».
Политическая направленность общественных интересов, проникая в литературную среду и сочетаясь с романтическими тенденциями, выражалась в вольнолюбивых мотивах творчества ряда поэтов и писателей 1815–1825 годов, в тематике журнальных публикаций, в образовании литературных обществ, в которых обсуждались все волнующие во современности. Литературная жизнь сочетается с жизнью общественной, становится ее фактором. Особенно ярко это проявилось в деятельности таких литературных обществ, как «Арзамас», «Зеленая лампа», «Вольное общество любителей российской словесности». Первым из них был «Арзамас», возникший в 1815 году в ходе литературной дуэли между Шаховским, приверженцем «Беседы» Шишкова, и Жуковским. Мысль о создании дружественного литературного кружка зародилась еще раньше. В 1814 году Жуковский писал Воейкову о желательности подобного объединения и среди предполагаемых участников называл Вяземского, Батюшкова, Уварова, Дашкова и др. Поводом к оформлению кружка послужили написание и постановка Шаховским, ярым «беседчиком», комедии «Липецкие воды, или Урок кокеткам», в которой под видом поэта Фиалкина был выведен Жуковский. На спектакле присутствовал поэт с друзьями, и когда Фиалкин заговорил стихами Жуковского, зрители стали обращать на него насмешливые взгляды. «Можно вообразить себе положение бедного Жуковского! — писал в своих воспоминаниях Вигель. — Можно представить удивление и гнев вокруг него сидящих друзей! Перчатка была брошена; еще кипящие молодостью Блудов и Дашков спешили поднять ее». Для отпора «беседчикам» было решено создать особое литературное общество «безвестных любителей словесности». «Арзамас» пародировал в своей структуре организационные формы «Беседы» с царившей в ней служебно-сословной и литературной иерархией. В «Арзамас» вошли лица сугубо частные, имена их признавались несущественными и взамен давались прозвища: сам Жуковский, избранный секретарем общества, был наречен Светланой, А. Тургенев получил имя Эолова арфа, серьезный сдержанный Дашков был прозван Чу (предостерегающее междометие), пылкий и темпераментный Блудов — Кассандрой, Вигель за характерный острый профиль получил прозвище Ивиков журавль и т. п.
Первое заседание общества состоялось в доме С. Уварова на Малой Морской, 21. В библиотеке хозяина за длинным столом собрались Жуковский, Вяземский, Блудов, Дашков, Вигель, А. Тургенев. В дружеской обстановке, среди веселья и оживленных споров были подписаны предварительные правила «Арзамаса», в составлении которых деятельное участие принимал Жуковский. Поэт изобрел особый шутливый ритуал приема в общество. По примеру парижской Академии будущий член должен был произносить похвальную речь покойному предшественнику. Так как члены «Арзамаса» были признаны бессмертными, то в качестве «покойника» выбирался кто-либо из здравствующих «беседчиков». Затем был изобретен и довольно сложный последующий церемониал. Так, например, прием в члены «Арзамаса» Василия Львовича Пушкина сопровождался целым рядом испытаний: «Пушкина ввели в одну из передних комнат, положили на диван и навалили на него шубы всех прочих членов», это так называемое «шубное пренье» было первым испытанием. Второе испытание состояло в том, что лежа под ними, он должен был выслушать чтение целой французской трагедии какого-то безвестного автора. «Потом с завязанными глазами водили его с лестницы на лестницу и привели в комнату с кабинетом. Кабинет, в котором все члены были ярко освещены, а эта комната оставалась темной и отделялась от него оранжевой, огненной занавеской. Здесь развязали ему глаза — и представилось ему посередине чучело огромное, безобразное, устроенное на вешалке для платья. Пушкину объяснили, что это чудовище означает дурной вкус, подали ему лук и стрелы и велели поразить чудовище. Василий Львович (надобно вспомнить его фигуру: толстый с подзобком, задыхающийся и подагрик) натянул лук, пустил стрелу и упал, потому что за занавеской был скрыт мальчик, который в ту же минуту выстрелил в него из пистолета холостым зарядом и повалил чучело».[140] Правда, таким образом принимали только добродушного В. Л. Пушкина.
