объяснение:
арабсько-хозарські війни були епізодом довгої боротьби між кочуючими на північ від кавказу різними і розташованими на південь від нього цивілізованими державами, коріння яких сягають глибокої давнини. головними шляхами вторгнень номадів були дар'яльська ущелина і каспійська брама, а тому розташовані південніше держави здавна прагнули їх контролювати. саме тому шахи держави сасанідів проявляли до них великий інтерес і розгорнули в v–vi століттях грандіозне фортифікаційне будівництво в дербенті[6][7], що став в майбутньому одним з ключових місць зіткнень хозар і арабів[1]. у цей час були зведені такі споруди, як дербентський мур і фортеця нарин-кала. варто відзначити, що в середньовіччі виникла легенда, згідно з якою всі ці укріплення звів олександр македонський, заточивши тим самим міфічні племена гог і магог[8]. саме завдяки цій легенді каспийска брама отримала свою другу назву — александрова брама. крім того, ранньосередньовічні автори асоціювали гог і магог з хозарами, які прийшли на зміну скіфам і гунам][9].
після того, як арабський халіфат підкорив державу сасанідів, араби успадкували проблему захисту своїх північних рубежів від номадів. проте на відміну від персів, які посіли глуху оборону, араби, слідуючи мусульманській концепції про поділ світу на дар аль-іслам («простір ісламу») і дар аль-харб («простір війни»), вважали своїм обов'язком ісламізувати племена номадів і включити їх землі до складу своєї держави[10]. тому східна частина кавказу (сучасні дагестан , азербайджан і іранський азербайджан) стала ареною регулярних військових дій між хозарами і арабами. головними цілями арабських військ були міста дербент, беленджер і семендер . через це хозарам довелося перенести свою столицю з семендер в більш віддалений і безпечний ітиль[11].
крім того, арабсько-хозарські війни були деякою мірою пов'язані з арабсько-візантійською боротьбою за східну частину анатолії, яка ічно примикає до кавказу. візантійські імператори розуміли, що хозарський каганат може бути для них дуже цінним союзником проти мусульман і прагнули зміцнити відносини з ним. тому у 705 році імператор юстиніан ii взяв у дружини хозарську принцесу[12][13]. можливість хозар і візантійців взаємодіяти через територію вірменії представляла для халіфату серйозну небезпеку, особливо враховуючи відносну близькість вірменії до сирії, в якій розташовувалася столиця омейядів — . тому деякі візантісти, зокрема, дмитро оболенський, називають головною причиною арабсько-хозарських війн прагнення мусульман позбавити візантію сильного союзника в особі хозарії[14]. проте ймовірніше, що самі візантійці спонукали хозар атакувати халіфат, прагнучи зменшити зростаючу напругу у своїх східних кордонів[15]. трохи пізніше, в 733 році, інший візантійський імператор, лев iii ісавр, заради зміцнення хозаро-візантійського союзу одружив свого сина і спадкоємця костянтина на хозарській принцесі чичак[16][17].
також як додатковий привід для конфліктів було висунуто припущення, що араби прагнули з їх взяти під свій контроль північну гілку великого шовкового шляху. однак історик джеральд мако оскаржує цю твердження, вказуючи, що затухання арабо-хозарських конфліктів відноситься якраз до часу найвищого розквіту шовкового шляху, тобто до другої половини viii століття[18].
В данной ситуации директору магазина предстоит принять наиболее эффективное управленческое решение. А именно: выяснить у продавца, когда он закончит разговор по телефону, причину невыполнения задания и принять соответствующее решение. В этой ситуации, возможно, были какие-то объективные причины.
В данном случае налицо проблемная ситуация: директор поручил задание, а продавец не выполнил. Прежде чем принять управленческое решение, необходимо разобраться в сложившейся ситуации:
1) выяснить причину (причины) и условия возникновения данной причины (причин),
2) найти пути решения данной проблемы,
3) оценить возможные риски и последствия,
4) принять оптимальное решение,
5) довести принятое решение до исполнителя,
6) осуществить контроль за ходом его выполнения.
Любое принимаемое решение должно основываться на достоверной информации, анализе всех факторов, повлиявших на возникновение проблемной ситуации.
Какие отрицательные последствия могут вызвать неприемлемые решения?
1) Если прервать разговор продавца и в повышенном тоне потребовать от него выполнения распоряжения, то директор покажет свою невоспитанность, несоблюдение субординации, что подорвет его авторитет среди работников.
2) Если организовать погрузку тары в автомашину лично, то директор может потерять автоитет среди подчинённых. Может сложиться мнение у работников, что его поручения можно и не исполнять. Сам справится.
3) Если поручить эту работу другому, то останется невысненной причина, по которой первый работник не выполнил задание. Возможно, будут упущены какие-либо очень важные обстоятельства.
5) Если ничего не предпринимать, то возможна потеря дохода, либо срыв поставок, что повлечёт за собой выплту неустойки. Опять же подрыв авторитета директора (можно его задания не выполнять).
