1)Толе би был общественным деятелем, а также занимал должность верховного судьи. Он возглавил народное сопротивление против захватчиков. Тратил много сил для соединения старшего жуза к России
2) Находчивость, мудрость и тонкость суждений Толе би нашли признание в народе. Про Толе би говорили: «У благой мысли есть источник, у ее автора – духовный отец Майкы», имея в виду, что Толе би впитал в себя дух Майкы би (великого казахского родоначальника института биев). Сыныр-жырау, Асан Кайгы, Жиренши считали Толе би опорой для ханов, отмечали его красноречие и заботу о нуждах простых людей.
3) В период объединения жузов Толе би занимал должность верховного судьи и считался главным бием всех жузов. Но под воздействием казахско-джунгарских столкновений единое Казахское ханство стало распадаться на ряд мелких ханств. В те времена казахские и джунгарские ханства постоянно враждовали. Джунгары намеревались уничтожить казахский народ, а оставшихся в живых поработить. Толе би возглавил народное сопротивление захватчикам и сыграл важную роль в объединении казахов против джунгарских оков. Объединившись с батырами Кабанбаем, Богенбаем и Жанибеком, он создал единый народный фронт борьбы за свободу.
4) Толе би высоко ценил роль семьи в жизни человека. Он говорил, что семья – это основа человека, она должна быть как одна воля, как один кремень. И если весь казахский народ будет силен единством, братской солидарностью, то он станет образцом для последующих поколений, а дух батыров будет вдохновлять народ к победе.
5) Жизнь Толе би можно охарактеризовать его же словами: «Для народа счастье не в богатых людях, а в мудрых». В трудный для казахского народа период Толе би проявил достойные восхищения качества истинного лидера, мудрого главы народа.
Объяснение:Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в їх повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…
В. О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла. Однак разом з культурою, людським впливом проявляється сила настільки сильно, що неможливо це не помічати. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.
Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.
сподіваюсь правильно...
