Феминизм — это явление, которое можно рассматривать как минимум с двух сторон. Во-первых, это политическое движение, связанное с борьбой женщин за равноправие. Именно этот момент часто ассоциируется с классическим феминизмом, в частности с движением суфражисток(сторонница предоставления женщинам избирательных прав),которые требовали предоставить женщинам право голоса на выборах. Мне кажется, что подобные проблемы остались в далеком но на начало 20 века женщины не имели избирательных прав практически нигде в мире. В результате побед ранних феминисток мы счастливо об этом забыли.
Во-вторых, феминизм — это интеллектуальное движение, по сути, течение в философии, которое по своему содержанию и аргументации гораздо более разнообразно, чем классический политический феминизм.
Объяснение:
я надеюсь понятно все растолковала
Станіслав Болеславович Чернілевський (6 липня 1950, Жван, Мурованокуриловецький район, Вінницька область) — український поет, кінорежисер сценарист, педагог (серед учнів — лауреат «Гран-прі» Каннського кінофестивалю Мирослав Слабошпицький) режисер кінодубляжів українською мовою. Заслужений діяч мистецтв України (2019)[1].
Життєпис
За етнічним походженням поляк. Народився у селянській родині. Дуже рано втратив батька, який був комбайнером. Вірші почав писати з четвертого класу
Середню освіту здобував у Тульчинському та Мурованокуриловецькому інтернатах. Вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, з якого на передостанньому курсі був відрахований за «український націоналізм».
Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1973), працював учителем.
Після невдалої спроби вступити до театрального інституту, до якого, попри успішно складені іспити, не був зарахований через «політичну не благодійність», працював монтувальником декорацій у Київському театрі російської драми імені Лесі Українки. Потім вступив на факультет кінорежисери Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого, здобув фах кінорежисера.
Объяснение:
