Астрід Ліндгрен 1907-2002 Міо, мій Міо (1954) Історія створення повісті А.Ліндгрен «Міо, мій Міо» Одного разу, гуляючи сквером (невеликим садом у місті), письменниця побачила маленького сумного хлопчика, який самотньо сидів на лавці. Ліндгрен відразу перенесла його в казкову Країну Далеку, де хлопчик стає принцом і вступає в боротьбу з різними чудовиськами та жорстоким лицарем Като, який захопив у полон багато людей. У цій казці письменниця використала старовинну легенду про Чорного Рицаря, якого перемагає маленький хлопчик. Сюжет повісті А.Ліндгрен «Міо, мій Міо» Письменниця присвятила книжку долі дев'ятирічного хлопчика на ім'я Бу Вільгельм Ульсон (або просто Буссе). Він рано залишився без батьків і жив у притулку, а потім виховувався у чужій сім'ї. Дратівливість і байдужість прийомних батьків часто викликали у Буссе страждання і відчуття самотності. Гостро відчуваючи самотність, хлопчик Буссе мріяв про сильного й люблячого батька, як у його друга Бенка. Проте раптом життя головного героя змінили чарівні предмети — золоте яблуко, ключ до Країни Далекої, джин із пляшки. Вони до хлопчикові залишити злий земний світ і потрапити у світ добра й любові. Тут він дізнається, що королем цієї красивої Країни був його рідний батько. У казковому світі він отримав усе, чого так не вистачало в реальності: нове ім'я, трояндовий садок, вірного коня Міраміса, а головне — рідного тата-короля. За задумом автора, Міо, як тепер усі називали хлопчика, судилося битися зі злим лицарем Като, який захопив у полон багато людей і перетворив підвладні йому землі і води на Мертвий Ліс і Мертве Озеро. Головний герой долає свій страх заради іння королівства Країни Далекої. Вірними помічниками Міо в цій боротьбі стає його вірний друг — хлопчик Юм-Юм і досвідчений зброяр, який зробив для нього чарівний меч, здатний розсікати кам'яне серце лицаря Като. В Мертвому Лісі дітей врятувало «ду дерево», а «найчорніша в світі гора» впустила їх до себе. На стороні сміливих дітей виступає також «колодязь, що шепотів», яма в лісі і навіть скелі і птахи. Маленька дівчинки, перетворена на птаха, своїми крилами загасила смолоскип задля іння юних героїв (вона ожила під чарівним плащем, витканим її мамою). Завдяки їм герою вдається перемогти чари жорстокого лицаря Като. Своє щастя хлопчик Міо знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку. Любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. Однак питання, куди ж насправді подівся Буссе — залишається відкритим. Книга «Міо, мій Міо» викликає у читачів надію на перемогу справедливості; розкриває безмежні фізичні і духовні можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших. Анкета твору 1) Жанр. Казкова повість (фентезі) 2) Герої твору. Сонячний світ добра: Міо, Бенко, тітка Лундін, тато-король, Юм-Юм, Ірі, Нонно, Ено, Ткаля, Зброяр, діти-птахи Світ зла і темряви: Тітка Едля, дядько Сікстен, лицар Като, вивідувані, вартові 3) Елементи сюжету Експозиція. Життя Буссе в родині опікунів Зав’язка. Тітка Лундін дає Буссе яблуко та лист і Джин перевозить Буссе до Країни
2. Розвиток дії. Буссе - Міо в Країні Далекій знаходить батька-короля; друзі та помічники Міо, відповідальність Міо за її долю жителів Країни Далекої Кульмінація. Міо долає страх і приймає рішення боротися з лицарем Като. Випробування героя на шляху до замку лицаря Като Розв’язка. Перемога Міо над Като, звільнення дітей Епілог. Повернення додому, щасливе життя Міо у Країні Далекій 4) Тема - пригоди хлопчика в казковій Далекій Країні. 5) Ідея - віра в перемогу справедливості; розкриття безмежних фізичних і духовних можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших. 6) Проблеми. Взаємини дітей та батьків, необхідність домашнього затишку, любові для дитини; роль батьків у житті дитини; материнська любов та піклування 7) Конфлікт твору. Втілення зла - жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора) протиставлений сонячному світу добра
Присоединение Казахстана к России привело к тому, что с целью изучения географии, природных ресурсов, экономики, истории, этнографии сюда стали приезжать ученые, путешественники. Еще в XVIII веке, в 1769 году одну из первых экспедиций в край возглавлял П. С. Паллас. Результатом ее стал труд "Путешествие по разным провинциям Российской империи" (1773 год). В 1772 году Н. Рынков опубликовал "Дневные записки путешествия капитана Н. Рычкова в Киргиз-кайсацкие степи в 1771 году". Крупным этапом изучения Казахстана русскими стал выход в свет в 1832 году книг А. И. Левшина "Описание киргиз-казачьих, или киргиз-кайсацких орд и степей". Одно из центральных мест в числе представителей русской культуры, внесших неоценимый вклад в изучение края, занимает В. И. Даль, который в 1833-1841 годах, будучи чиновником по особым поручениям при Оренбургском губернаторе, изучал устное народное творчество, быт, обычаи казахов. В 1833 году во время сбора материала о пугачевском восстании в Оренбурге и Уральске побывал А. С. Пушкин. В XIX веке среди исследователей Казахстана были ученые с мировой известностью, такие как П. П. Семенов-Тянь-Шанский (1827-19Н годы), глава Русского географического общества. Он исследовал Центральный Тянь-Шань, путешествовал по Алтаю, Семиречью, Средней Азии. Под его руководством было составлено и издано многотомное исследование "Россия. Полное географическое описание отечества". Два тома из них : "Киргизский край" и "Туркестанский край", посвящены Казахстану и Средней Азии. Здесь описаны географические условия, природные богатства, история, быт казахов. Также изучали географию, флору, фауну Казахстана, его природные ископаемые Н. А. Северцев, И. В. Мушкетов. Большой вклад в изучение края внес востоковед, тюрколог, этнограф, академик Петербургской академии В. В. Радлов (1837-1918 годы). Он изучал обычаи, обряды, фольклор народов Алтая, северных областей Казахстана, обследовал Семиречье. Его публикации "Образцы народной литературы тюркских племен" содержат казахские сказки, эпические произведения, лирику. Также известный ученый-востоковед, археолог, лингвист, академик В. В. Вельяминов-Зернов (1830-1904 годы) в книгах "Исследование о касимовских царях и царевичах", "Исторические сведения о киргиз-кайсаках" освятил многие узловые вопросы истории Казахстана. Историю края изучали А. И. Добромыслов, Н. Н. Аристов, М. Красовский и другие. Сбором данных по истории, этнографии, географии также занимались офицеры Генерального штаба, чиновники русской администрации, политические ссыльные.
Извени если это не то
Я могу потом отредактировать)
