Недавно я просмотрел фильм "Чучело", героиня которого, девочка шестого класса Лена. Она сталкивается в своем младенческом возрасте со сложными житейскими ситуациями. Предательство, подлость, давление одноклассников, насмешки, но она справляется со всем этим благодаря своему характеру, силе. Она одна идет против всех, маленькая, беззащитная в таком взрослом и чужом мире для себя.
Она была так сказать не очень симпатичной девочкой, но очень доброй, наивной и не такая, как все. А таким людям по жизни очень не легко дается как мы знаем. Дети в этом возрасте очень злые и жестокие к людям, подобным нашей героине. Школьники не совсем понимают, что они делают и как больно человеку, прочувствовавши эту неприязнь, боль на себе.
Так и наша Леночка Бессольцева стала изгоем среди своих ровесников. В классе у нее был один только товарищ Дима. Она очень любила этого мальчика. Считала его сильным, храбрым мужчиной. Однажды из-за любви к мальчику она взяла на себя вину и тут-то началось. Класс ополчился против нее они считали ее предателем, начали издаваться, гонять по улицам, а героиня все терпела. Ведь Димочка пообещал ей рассказать всю правду классу и тогда от нее отстанут. Она всегда заступалась за него и эта не первый раз когда она все его пакости преподносит за свои. Это очень сильный духом человек, поистине храбрый.
Как оказалось Дима был слабым и трусом. Он предал ее ради того чтобы с ним общались сверстники. Я считаю это очень жалостным и низким поступком. Он хотел быть одним из лидаров в классе, чтобы его все замечали, прислушивались. Каждый помнит наверно и знает, что в любом классе есть пару таких человек, другие дети считают их лучшими и хотят быть так сказать в их компании. Для них кажется что-то невозможное общение с ними и они пойдут на все, даже на мелкие пакости. Мало кто умеет так дружить в наше время. Как говорят :"Старый друг, лучше новых двух".
Потом Лена смерившись с поступком мальчика, окончательно разочаровавшаяся в нем собирают всю свою волю и решает уехать с города. все вокруг ее называют чучелом и она идет на отважный шаг, сбривает себе волосы дабы соответствовать новому званию.
Все думали, что она решила уехать из своего города из-за боязни к одноклассникам, а это оказалось не так. Она оставила мальчика в покое, не хотела мстить ему и тогда все поняли, что победили не они, а Лена. Ребятам стало стыдно, но дороги назад уже не было. Девочка с дедушкой уехали из города и неизвестно как продолжилась ее жизнь. Дедушка перед тем как уехать дарит школе картину на которой нарисована его бабушка, а она так похожа на девочку.
Осознание к детям приходит слишком поздно и они пишут на доске "Чучело, прости нас"! Но девочка настроена решительно и не хочет больше учиться в этой школе. Я хочу сказать что не каждый переживет такое. я считаю ее примером для молодежи. Ведь другой бы не мимо, а наказал этого мальчика, а она нет. Я удивляюсь ее стойкости, выдержки ведь ей всего 12 лет и неизвестно как это все могло и повлияло на ее психику. Нужно всегда оставаться человечными и не идти у кого то на поводу, иметь свое мнение и научиться высказывать его и придерживаться. Не важно как Вы одеты, красивы ли Вы главное, то что внутри Вас. Будьте добрее!
ответ:До Мельпомени" — ода давньоримського поета Горація, відомого багатьма творами: "Сатира", "Послання", "оди". Він навчався писати вірші в класичному Ключі, взявши приклад з давньогрецьких письменників-Сапфо, Архілоха та інших. Володіючи високим інтелектом, Горацій порушував у своїх творах високі теми, що стосуються визнання поета людьми, його існування в суспільстві, пошук самого себе. Також дуже багато уваги він приділяв тому, щоб залишити щось на землі після своєї смерті, а не просто залишитися непоміченим. Завдяки такій волі до прийняття його творчості і світогляду Горація шанують донині і вивчають його творчість, намагаючись знайти в ньому сенс, закладений самим автором.
Його вірш" До Мельпомени " вважається чи не найвідомішим з творчості. Мельпомену вважають музою трагедії, але спочатку вона була покровителькою пісень і віршів. Горацій закликає до богині, намагаючись звернути її увагу на його заслуги перед суспільством у сфері літератури — написання віршів, гідних, на його думку, Пошани і вічного цитування. Він упевнений, що зробив дуже багато для розвитку римської літератури, і, йдучи в кращий світ, може бути спокійним-він пожертвував свій час, знання і натхнення, щоб прийшли покоління не втратили давньоримську літературу протягом часу. Його пам'ятатимуть як талановитого письменника, який бажав поліпшити свою епоху.
Однак сенс твору не в тому. Горацій закликає читачів не проживати життя даремно. Він упевнений, що в кінці життя кожної людини чекає нагорода за виконані вчинки. Якщо ж людина нічого корисного не зробив для поліпшення життя майбутніх поколінь і жив аби жити — після його смерті про нього забудуть через кілька днів. Горацій стверджує: душа людини, на відміну від тіла, нетлінна, вона вічна, і тільки їй вдасться дістати свободу від земної оболонки. Важливо не забувати про душу померлого, і в цьому людині до пам'ять. Горацій стверджує, що цей процес циклічний: чим більше хороших слідів ти залишиш і вчинків зробиш на землі за життя — тим частіше і з великим трепетом будуть згадувати про тебе, хвалити твою діяльність і ставити іншим в приклад. Чим більше людина працює, покращуючи себе і світ навколо - тим довше буде жити пам'ять про нього.
Ліричний герой просить увінчати його голову лавровим вінком як символом перемоги і слави. Це подяка богині за всі виконані вчинки, зокрема за те, що поет дав друге дихання простому набору слів і зробив з них неповторний вірш, гідне вивчення протягом довгих століть і епох. Горацій стверджує, що дуже важко (але можливо) стати тим, про кого пам'ятатимуть майбутні покоління. Кожен письменник може сам собі створити пам'ятник завдяки своїм справам. Але з пошаною або з прокляттями до цього пам'ятника будуть приходити — залежить від самої людини.
Горацій вказує на те, що його вчинки набагато красномовніше, ніж просто слова. І саме завдяки вчинкам і діям і створюється цей пам'ятник. Спогади про людину набагато цінніші, як каже автор, великих пірамід і царських палаців
Горацій у своїй творчості дотримується чітких, конкретних образів. Він прекрасно володів сильним і твердим словом, сміливо вплітаючи їх в павутину своїх творів. Його твори дуже гармонійні і цілісні, але така цілісність чітко простежується тільки в творах пізнього періоду — в ранній творчості поет не володів ще настільки сильним і чітким умінням правильно висловлювати свою думку завдяки римам і ритмам.
Поет вважав своєю величезною заслугою те, що він зміг лірику еллінів переписати на новий лад завдяки латинській мові. Взяти хоча б наприклад його "оди", які відрізняються тематичним різноманітністю і безліччю образів, вони художньо ідеальні. Поет застосовував у своїх творах безліч філігранних поетичних прийомів, зокрема він любив порівнювати життя людини з циклічністю природи — так званий паралелізм.
Також співає дуже любив звертати свої послання до кого-небудь, прямо вказуючи на недоліки в поведінці або характері як своєму, так і кого-небудь. Його твори не схожі на романтичні віршики, в них дуже глибокий сенс, який важко розглянути з першого прочитання вірша.
Объяснение:
