вроде это
Объяснение:
Основателем этого философского течения стал русский философ Владимир Сергеевич Соловьёв. Продолжателями его идей стали Сергей Трубецкой и Евгений Трубецкой,Сергей Булгаков, Павел Флоренский, Лев Карсавин, Семён Франк и некоторые другие.
Идея всеединства, выражает органическое единство мирового бытия, взаимопроникнутость составляющих его элементов при сохранении их индивидуальности. В онтологическом аспекте всеединство представляет нерасторжимое единение Творца и твари; в гносеологическом отношении всеединство выступает как «цельное знание», представляющее неразрывную взаимосвязь эмпирического (научного), рационального (философского) и мистического (религиозно-созерцательного) знания, достигаемого не только и не столько в результате познавательной деятельности, сколько верой и интуицией. В аксиологии всеединства центральное место занимает абсолютная ценность Истины, Добра и Красоты, соответствующих трём Ипостасям Божественной Троицы. Весь мир, как система, обусловлен всеединством, то есть Богом. Владимир Соловьёв определяет всеединство следующим образом: «Я называю истинным, или положительным, всеединством такое, в котором единое существует не на счёт всех или в ущерб им, а в пользу всех … истинное единство сохраняет и усиливает свои элементы, осуществляясь в них как полнота бытия» (В. С. Соловьёв «Оправдание Добра»).
Русский космизм интересен тем, что в сочинениях ряда философов, ученых мыслителей (Н.Ф. Федорова, В.С. Соловьева, Н.А. Углова, К.Э. Циолковского, В.И. Вернадского, П.А. Флоренского, Н.Г. Холодного, А.Л. Чижевского) во весь рост встали проблемы единства человека с космосом, космической природы человека и космического масштаба человеческой деятельности.
В русском космизме представлены тенденции. Одна - это космизм либо с примесью фантастики, либо опирающийся на теологию. В философии "общего дела" Федорова центральной стала тема постоянного расширения под влиянием внутренних импульсов эволюции поля деятельности человека, включающего, наконец, в сферу своей активности космическое Человек обладает не только но и временем. Благодаря познанию, опыту и труду, полагал Н. Федоров, человек даже обрести бессмертие и возразить к жизни ушедшие поколения.
Научно-технические проекты К.Э. Циолковского (1857-1935) были техническим приложением его "космической философии", рисующей космос заполненным различными формами жизни, от примитивных до лучезарных, бессмертных существ непосредственно ассимилировать солнечную энергию. Современный человек, по мнению Циолковского, не является завершающим звеном эволюции. Разум и творчество поднимут человека в космос, где со временем изменится его физическая природа, он приблизится к высшим организмам, населяющим межзвездное Идеи русского космизма наиболее плотно воплотились в учении В.И. Вернадского (1863-1945) о роли биосферы и особенно ноосферы в истории Земли и Вселенной. Русский естествоиспытатель и мыслитель, основоположник комплекса современных наук о Земле - геохимии, биогеохимии, радиологии, гидрогеологии. В центре его естественнонаучных и философский интересов - разработка целостного учения о биосфере, живом веществе и эволюции биосферы в ноосферу. Вернадский - один из создателей антропокосмизма - системы, к которой природная (космическая) и человеческая тенденция развития науки сливаются в единое целое.
Одной из предпосылок перехода от биосферы к ноосфере Вернадский называет, прежде всего, проблему "продления жизни, ослабления болезней для всего человечества", считая при этом, что только начало и "остановлено это движение быть не может".
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
