Гіркота від усвідомлення того, що життя пройшло в праху порожніх занять, серед книжкових полиць, склянок і реторт, призводить Фауста до страшного рішення — він готується випити отруту, щоб покінчити із земною часткою і злитися із Всесвітом. Але в ту мить, коли він підносить до губ отруєний келих, лунають дзвін і хоровий спів. Йде ніч Святої Пасхи, Благовіст рятує Фауста від самогубства. "Я повернутий землі, подяка за це вам, святі піснеспіви!»
