За останні роки в Україні поширився культ Святослава. Звісно, «поширився» у досить вузьких, але помітних колах. Цей культ вийшов за рамки окремих гуртків і потрапив у публічний простір у вигляді пам’ятників, плакатів та організованих на його честь велелюдних маршів.
Усе починалося з позірно комічних і маргінальних проектів. Хроніку розгортання процесу можна почати від 1 вересня 2003 р., коли пам’ятник Святославу було відкрито на території Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП), яку очолював відомий своїми ксенофобськими поглядами Г.В. Щокін. Уже за рік, 2004-го, на Пейзажній алеї у Києві постав один із найкумедніших пам’ятників сучасної України, який охрестили «культуристом»: не тільки Святослава зображено нереалістично м’язистим, а й його коня.
Щоб краще зрожуміти своїх батьків я стараюся поставити себе на їх місце. Дли взаєморозуміння батьків і дітей важливі спільні інтереси та вміння. Якщо батьки не відпускають тебе на вулицю з друзями, значить вони не хочуть, аби ти зв'язався(зв'язалася) з поганою компанією і стала поганою людиною. Коли вони не дарують тобі дорогі подарунки, не слід ображатися. Можливо, в них зараз немає грошей на такі витрати. Якщо ця річ тобі потрібна лише доя того, аби похвалитися перед друзями, то вона тобі взагалі не потрібна. Батьки праві. Їм доводиться багато працювати, щоб заробити гроші і вони не завжди можуть потакати всім твоїм примхам. Якщо мама чи тато кричить на тебе за погані оцінки, треба розуміти, що вони не хочуть, аби їхній син або донька не мали майбутнього і не вступили в університет. Найкращий іб зрозуміти батьків - поговорити.
