Решить две задачи по теоретической механике

  «Сколько в слове гласных букв, столько и слогов»4.Позови слово, выделяя голосом ударный слог. Поставь ударение.Помни, ударение ставится над гласной буквой слога.5.Нарисуй схему слова.6.Дай характеристику каждого звука и раскрась схему.Не забудь в схеме  колокольчиком указать звонкие звуки! Характеристика звука 
 БУКВА [ЗВУК]  ГЛАСНЫЙ                     СОГЛАСНЫЙ               УДАРНЫЙ — БЕЗУДАРНЫЙ            МЯГКИЙ —  ТВЁРДЫЙ                                                              ЗВОНКИЙ — ГЛУХОЙ                                                                        Например, звукобуквенный анализ слова "час". 1. В слове одна гласная буква, значит один слог.2. Если в слове один слог, он же будет и ударным.3. В слове "час" три буквы, звуков тоже три так как нет ни "хитрых гласных", ни твёрдого и мягкого знака.4. Рисую схему слова, характеризую каждый звук и раскрашиваю.    Буква "ч" имеет звук [ч]- он согласный, всегда мягкий, глухой, на схеме закрашу зелёным цветом;   Буква "а" имеет звук [а]- он гласный, ударный, на схеме закрашу красным цветом;   Буква "й" имеет звук [й]- он согласный, всегда мягкий, звонкий, на схеме закрашу зелёным цветом. 

Народився у сім'ї фермера Вільяма Бернза. Роберт та його брат Гілберт два роки ходили до школи. У 1765 році батько взяв у оренду ферму Маунт Оліфант, і Роберт з 10 років наймитував як дорослий працівник, недоїдав і перенапружував серце. Він читав, що потрапляло під руку, — від копійчаних брошур до Шекспіра і Джона Мільтона.

У 1777 році батько перебрався до ферми Лохли біля Тарболтона, й у Роберта почалося нове життя. У Тарболтоні знайшов собі компанію до душі і незабаром став верховодою.

На початку 1788 Бернз відкрив собі поезію Р. Ферґюсона і зрозумів, що шотландська мова зовсім не варварський і відмираючий діалект і може передати будь-який поетичний відтінок — від солоної сатири до ліричних захоплень. Він розвинув традиції Ферґюсона, особливо у жанрі афористичної епіграми. До 1785 року Бернз уже надбав популярність як автор яскравих дружніх послань, драматичних монологів і сатир.

Бернз з тріумфом повернувся до Мохліна 8 липня 1787. Півроку слави не запаморочили йому голову, проте змінили ставлення у його селі. В Арморі радо його прийняли, і він відновив відносини з Джин. Проте у нього народилася дочка від единбурзької служниці, тому він знову вирушив до Единбургу.

З кожним роком дедалі розгорялися пристрасті навколо Великої французької революції, яку Бернз прийняв охоче. Пішли розслідування щодо лояльності державних службовців. У грудні 1792 на Бернза накопичилося стільки доносів, що у Дамфріс, нове поселення Бернза, прибув Головний акцизний Вільям Корбет, щоб особисто проводити слідство. Старання Корбета і Грема скінчилося тим, що Бернза зобов'язали не базікати зайвого. Його мали намір просувати службовими щаблями, але у 1795 році він почав різко втрачати здоров'я: ревматизм прогресував, породжені цією хворобою набуті вади серця призвели до декомпенсації серцевої діяльності, через що Бернз помер 21 липня 1796 року. Його могила (мавзолей) — на кладовищі біля церкви св. Михайла. Тут же в 1834 р. була похована дружина поета Джин Армор. Через своїх 12 дітей Бернз мав на 2012 рік понад 600 нащадків.