2. В разомкнутом ходе линейные невязки вычисляются по формулам… а) fх = [Δх] + (Хк – Хн); fу = [Δу] + (Ук – Ун)

б) fх = [Δх] - (Хн – Хк); fу = [Δу] - (Ун – Ук)

в) fх = [Δх] - (Хк – Хн); fу = [Δу] - (Ук – Ун)

г) fх = [Δх] + (Хн – Хк); fу = [Δу] - (Ун – Ук)

Робинзон Крузо — легкомысленный, сумасбродный юноша из почтенной буржуазной семьи, который, не послушавшись советов родителей, отговаривавших его от мысли стать мореплавателем, отправляется в плавание. Ему много довелось испытать, но постепенно трудности формируют его характер, учат мудрости. Труд Робинзона Крузо суров и каждодневен.  Он,  с  детства  обладавший  многими хозяйственными навыками, еще большему учится на острове.
Дефо был одним из первых из просветителей, кто стал писать о роли труда в истории человечества Робинзон Крузо во всем руководствуется здравым смыслом, умеет примириться со своим положением, не впадать в отчаяние, действовать, рассчитывая только на себя. Увидев, что он способен выжить в одиночку на необитаемом острове, Робинзон Крузо успокаивается, начинает размышлять о своей прежней жизни, читать Библию, спасенную с корабля, составляет на манер бухгалтерской приходно-расходной книги книгу добра и зла, где расписывает плюсы и минусы своего проживания на острове.

День закінчився і кожен думає : « А що буде завтра?». У всіх свої плани на день, на тиждень, на місяць. І кожен чітко знає ,чого він хоче від наступного дня, але ці плани можуть не здійснитись. Є різні причини на це : комусь не вистачило часу, хтось захворів, але рано чи пізно деякі плани відновлюються і здійснюються.Я чітко знаю, чого хочу від життя. Ніхто не задумувався над тим, що буде через століття з нашою країною. Напевне, хтось і замислювався, але недовго. Мене це хвилює щодня, кожну годину, кожну хвилину, тому що я хочу, щоб і мої діти, внуки жили в освіченій, мирній, всемогутній країні, яка ні від кого не залежить, вона все може сама, щоб кожен громадянин жив не турбуючись, що завтра може бути війна або кінець світу. Багато хто хоче бути дизайнером, мільйонером, бізнесменом, а я хочу бути просто вчителькою початкових класів. Для чого? Щоб виховувати в дітях змалку любов до своєї країни, до людей, для того, щоб випускаючи їх зі школи, я знала, що кожен принесе в цю країну частинку добра.Так боляче, коли знаєш скільки бездомних людей, тварин і всім хочеться до але на сьогоднішній день наші люди жорстокі, бачачи все це, проходять мимо, не задумуючись, що на їхньому місці може бути кожний. Так хочеться, щоб в нашій країні не було людей , які потребують житло.Майбутнє своє та своєї країни я бачу щасливе, життєрадісне, щоб всі люди були задоволені життям. Хочеться, щоб наша країна процвітала. Маю надію, що всі наші мрії здійсняться. Нехай всі наші бажання стануть реальністю.