Природни́чі нау́ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки. Також не належать до природничих наук точні науки: математика й інформатика, хоча методи й результати цих областей досліджень широко використовуються природознавством. На базис природничих наук спираються прикладні науки.
Зміст
1 Класифікація
2 Методи
3 Зв'язок між дисциплінами
4 Історія природознавства
4.1 Виникнення природознавства
4.2 Становлення науки
4.3 Підготовчі періоди до вивчення природознавства
5 Закономірності і особливості розвитку природознавства
6 Примітки
7 Література
8 Посилання
Класифікація
До природничих наук зараховують :
астрономію — науку про Всесвіт,
фізику — науку про склад і структуру матерії, а також про основні явища в неживій природі,
хімію — науку про будову й перетворення речовин,
біологію та екологію — науки про живу природу,
науки про Землю (або Землезнавство — це термін, для дисциплін із вивчення планети Земля) — географію, геофізику й геологію,
медицину — науку про людське тіло та його хвороби.
Объяснение:
Во время дыхания диафрагма сжимается и уплощается, смещая внутренние органы и вызывая движение наружу верхней брюшной стенки (эпигастральная область). Это соединение диафрагмы и брюшного пресса, так что «когда обе группы мышц (диафрагма и брюшной пресс) напряжены, эпигастрий толкается вперед». Следовательно, эпигастральная область - это не мышца и не орган, а зона активности, в которой действия прямых мышц живота и диафрагмы вызывают выпячивание наружу верхней брюшной стенки. Она нужна для защиты органов, а также для активности тела.
