До богословською літератури належать і проповіді. їх автори використовують багато художніх прийомів, вдаються до порівняння, алегорій, метафор тощо. У своїх проповідях вони викривають вади суспільства, засуджують аморальні вчинки, дають настанови щодо правильного життя. Так, вони схвалювали вірність православ’ю, прагнення до миру, злагоди та спокою, засуджували заздрість, підступність, зрадливість, лицемірство, невдячність, жадобу, моральну розпусту. Наставником письменників-проповідників був І. Гізель.
Найвизначнішими його творами були «В істинній вірі», «Мир з богом людині». Теоретиком проповідницької майстерності був І. Галятовський, автор «Науки, або звоження казання». Великі збірки проповідей «Огород Марії Богородиці», «Вінець Христов» видав А. Радивиловський. Також збірки проповідей видав і Л. Баранович — «Меч духовний» і «Труби словес проповідних». Крім того, проповідями уславилися Д. Туптало, С.Яворський, Ф. Прокопович та ін.
Объяснение:
