Написати цитати Полліанни з слів (Роман Полліанна)​

Відповідь:

Перший подвиг Геракла (короткий зміст)

Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)

Другий подвиг Геракла (короткий зміст)

Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)

Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)

Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)

Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)

П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)

Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.

Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)

Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.

Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.

Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)

Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.

Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)

Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.

Небольшая повесть или рассказ “Левша”, наиболее известное и популярное произведение Николая Лескова,русского автора 19 века. Благодаря талантливому мультфильму 1964 года, многим современникам стало известно имя тульского мастерового Левши, который подковал блоху.
       Стоит познакомиться с кратким содержанием рассказа “Левша” , чтобы иметь собственное представление о Лескове, как о писателе, чье творчество по достоинству смогли оценить современники писателя, но совершенно не оценили современные читатели. Хотя настоящие знатоки русской классики не могут не восхищаться поразительно музыкальным, гармоничным и, одновременно, самобытным языком Лескова. Удивительно легкий стиль изложения событий, обязательно заставит дочитать до конца любое произведение.
        Но вернемся к рассказу “Левша”. События происходят в начале 19 века, когда государь-император Александр Павлович путешествовал по Европе и осматривал всякие достижения заграничных мастеров. В Англии, осматривая кунсткамеру, он приходит в восторг, когда ему показали музыкальную табакерку. Когда ее открыли, начала звучать музыка, выскочила механическая блоха, которая начала танцевать под эту мелодию.
         Император пришел в полный восторг от этой безделушке. Сопровождавший его казацкий атаман Платов, не обращая внимания на дипломатию, принялся убеждать царя, что в Россииимеются мастера не хуже английских механиков. Англичане обиделись на Платова, но решили преподнести русскому царю механическую блоху.
        По возвращении в Россию механическая блоха водворяется в кунсткамере, где ее обнаруживает новый государь-император Николай Павлович. Рассматривает он эту диковину вместе со своей дочерью, которой очень понравилась танцующая блоха. 
         Однажды блоха перестала танцевать, и ее хотели отправить в Англию, чтобы английские мастера отремонтировали свою игрушку. Но атаман Платов уговорил царя привлечь к этому делу собственных, русских мастеров из Тулы. Он же и отвозит им эту диковинку.
        Тульские мастера приступают к починке блохи и, исполняя указание Платова посрамить англичан, подковывают ее, прикрепляя к ее лапам подковку, которую трудно рассмотреть даже в микроскоп.
       Платов забирает Левшу с собой, чтобы он лично отвез эту блоху в Англию и показал англичанам, на что русские мастеровые.
Левша персонаж и комический, и трагический одновременно. Смешна вся его внешность - рыжий, косой, да еще и левша. Клок волос на виске выдран во время учебы, на щеке родимое пятно. С одной стороны это опытный, уникальный мастер с золотыми руками. Ведь именно Левша изготовил и закрепил гвоздики для подковы и это притом, что он косой левша. С другой стороны это забитый, униженный человек, не имеющий собственного мнения.
Прибыв в Англию, он демонстрирует англичанам подкованную блоху, чем приводит их в изумление. Англичане уговаривают Левшу остаться. Показывают, как у них сыто живут мастеровые. Водят его по разным мастерским, хвалятся своими достижениями. Левшу особенно поразило, что для чистки ружей англичане не используют красный клинкерный кирпич. Погостил Левша у англичан и решил вернуться домой в Россию. 
На корабле заспорили они со шкипером, кто кого перепьет, и всю дорогу соревновались в деле пития. 
        Шкипер английский не в пример Левше, был телом крепче, да и закусывал получше. Под конец пути оба заболели, но англичанина по прибытии отправили в посольский дом, где его и вылечили. А Левша никому не был нужен, и его отправили в больницу для бедных, умирать. А он даже в бреду продолжал твердить, что англичане ружей кирпичом не чистят и об этом надо сообщить государю, иначе быть беде.
Так и сгинул безвестно русский мастеровой Левша, чье имя стало нарицательным для искусных умельцев.