Чем взрослее мы становимся, тем стремительнее бежит время. Существует как минимум несколько теорий о том, почему с возрастом нам кажется, что время летит быстрее. Во-первых, это можно связать с тем, что в детстве наш багаж жизненного опыта еще очень мал, поэтому практически каждое новое событие становится ярким впечатлением. Во-вторых, быстрый ход времени объясняется зацикленностью людей на и будущем.
В-третьих, всему виной может быть хронический стресс. Он провоцирует усиленную выработку гормонов, возбуждающих нервную систему и заставляющих нас постоянно находиться в состоянии перенапряжения. И наконец, в-четвертых, причиной ускорения времени называют тот факт, что многие взрослые люди не испытывают новых эмоций. Жизнь для них – это день сурка с одними и теми же действиями и планами. Если человек активно путешествует, учится чему-то новому и общается с интересными людьми, у него появляется совсем другое восприятие скорости времени.
Кожен твір намагається підняти перед читачем ряд певних проблем, навчити його чомусь, показати якісь нові, раніше невідомі проблеми життя і буття. “останній дюйм” від олдріджа є одним з таких творів. батьки і діти далеко не завжди добре спілкуються, вже точно їх рідко можна називати друзями. все-таки різниця у віці, відмінності в світогляді і розумінні власних потреб відривають їх один від одного. іноді таке нерозуміння переростає і в інші, більш суттєві проблеми і навіть сварки. батько і син з твору олдріджа спілкувалися мало, але до певного випадку. батько був укушений акулою , втратив багато крові. він не міг більше керувати літаком, а тому обидва опинилися на межі неминучої загибелі. на щастя, удвох вони впоралися з цією проблемою і змогли вижити. я думаю, що діти і батьки мають спілкуватися як можна частіше не тільки в таких екстремальних ситуаціях, але й просто по життю.
