Воллейбол
Объяснение:
1. Основные правила:
1)Касание сетки это ошибка. ...
2)Переход средней линии тоже судится очень внимательно. ...
3)Мяч на одной стороне может быть подбит только 3-и раза. ...
4)Запрещена игра открытой ладошкой. ...
5)Игрок задней линии не может атаковать мяч в прыжке с передней линии.
•Размеры площадки
Длина 18метров
Ширина 9метров
•Количество игроков
В каждой команде по 6 игроков
•Расстановка
Сторона команды делится на 2 линии: передняя и задняя. В передней 3 игрока, в задней 3. Ни в коем случае нельзя нарушать расстановки.
2.Основные технические приёмы
1)Подача мяча( верхняя и нижняя);
2)Передача мяча(сверху двумя руками ,снизу двумя руками);
3)Нападающий удар.;
4)Прием мяча двумя руками снизу и защитные действия;
5)Блокирование.
3. Выполнение:
Верхней прямой подачи -игрок становится лицом к сетке. Туловище и ноги полностью выпрямлены, ноги стоят слегка врозь, стопы параллельны. При выполнении подачи правой рукой левая нога встает слегка вперед, мяч в левой руке на уровне груди.
Нижнего приёма -Вес тела переносится вперёд, на стоящую ногу. Руки направлены параллельно полу и сомкнуты кистями, большие пальцы плотно прижаты друг к другу. Мяч принимается движением сомкнутых кистей вперёд-вверх, приседая под мяч. Мяч принимается основанием больших пальцев, ближе к запястному суставу.
Передачи - Умение правильно и точно передать мяч — основа чёткого, целенаправленного взаимодействия баскетболистов в игре.
4. Нападающий удар - перебрасывание мяча на сторону соперника, нацеленное на затруднение его приема. Пас – передача мяча игроку своей команды. Подача – бросок мяча игроком, находящимся у линии подачи в зону соперника, с которого начинается игра в волейбол.
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
