Тому для Раскольникова Соня стає символом вічної жертовності, символом душі, потоптану цим жорстоким світом. Але Соня вірить в якийсь глибинний сенс життя, споконвічний сенс людського буття взагалі. Пішовши на вбивство, Раскольников придушив у собі відчуття повноти життя, задавив в собі бажання жити. А Соня живе цим відчуттям постійно, хоча сама перебуває в жахливому зганьбленої положенні повії.
Образ Соні має два трактування: традиційну і нову, дану В. Я. Кірпотіним. Згідно з першою, в героїні втілені християнські ідеї, по другій - вона носителька народної моральності. У Соні втілений народний характер в його нерозвиненій “дитячій” стадії, причому шлях страждань змушує її еволюціонувати за традиційною схемою релігійної - у бік юродивий - недарма вона настільки часто зіставляється з Лізавету.
Жизнь у Набокова - это философия, объединенная с психологией, а точнее, он подразумевает, что опыт приходит через познание. И что самое интересное, он прав. Тема жизни несет поучительную идею. Набоков хочет, чтобы автор услышал его и не повторил его ошибок.
Наш персонаж - это большой романтик. Его интересует поэзия, неизвестность и его собственные мечты. Есть в этом персонаже и отрицательное качество. Это его неумение твёрдо говорить слово «нет». И этот жизненный принцип пригодился бы главному герою, чтобы его не заставляли заниматься делами, которые он не любит.
Следовательно, мы имеем дело с добродушным человеком, который, как и большинство добрых людей, позволяет вытирать о себя ноги и, в конце концов, теряет доброту и человечность
