От самого рождения, начиная с первых дней жизни, человек начинает свое становление как личности. С молоком матери он познает первые звуки, слова, анализирует окружение, в котором развивается. Это становится основополагающим аспектом на пути познания себя в будущем.
Самопознание довольно сложный процесс, окончательный результат которого возложен на нахождение своего предназначения в этом мире, основной цели существования. Чтобы познать себя, нужно проводить аналитическую работу с собой, периодически выявлять свои недостатки и преимущества. Это раскрывать сильные и слабые стороны своего “я” и расти как личность.
Главное в этом задании – не играть никаких ролей, как мы это привыкли делать каждый день в разных ситуациях.
Надо помнить, что невозможно быть кем-то, если ты им не являешься на самом деле, нужно оставаться справедливым хотя бы наедине с собой. Стоит честно ответить на вопрос “Кто я?”, “Чего хочу от жизни?” и, исходя из ответов, двигаться дальше на пути Самопознания.
Если разобрать практические моменты Познания себя, то перед человеком открывается множество горизонтов. Не нужно избегать новых направлений деятельности, а наоборот, как можно больше испытывать себя в разных направлениях.
Возможно, сегодня Вы занимаетесь спортом и возлагаете на это все силы, а завтра кто-то заметит, что у вас прекрасный голос и нужно развивать себя в вокале. Но для этого надо самому заниматься развитием, никто вместо вас этого не сделает. Стоит прислушаться к своему сердцу, оно не подведет. Поиск своего предназначения происходит в долгой и кропотливой работе, непрестанном личном движении в глубине своих возможностей.
Такой путь является истинно правильным и приводит к росту уверенности в своих действиях и в своем будущем. Лишь в бездействии порождается остановка саморазвития и медленная деградация личности.
Объяснение:
У 1664 р. відбувся поетичний дебют Басьо: в одній з антологій були опубліковані два його вірші. Вони на той час ще не відзначились оригінальністю. Старанний учень школи Теймон пише з цитатами зі стародавніх віршів, знижених до пародії. Однак розуміння основ віршування хокку було першою і необхідною сходинкою до майбутньої майстерності. У 1666 р. Йоситада раптово помер. Басьо втратив друга й захисника. У князівському замку він був більше непотрібний.
У 1677 р. Басьо став професійним учителем поезії, але його учні були небагаті. Лише один з них, Сампу, син багатого купця, зміг по-справжньому до своєму наставнику. Він подарував Басьо маленький будиночок біля невеликого ставка, на березі його були висаджені бананові пальми (басьо). Будиночок став називатися "Банановою обителлю" (Басьоан). Ось тоді поет і взяв псевдонім Басьо.
У віршах, створених на початку 80-х років, Басьо любив відтворювати улюблену картину: свою хатину й навколишній пейзаж: маленький ставок, берег ріки Суміда, що поріс очеретом Басьо відчував себе міським бідняком.
Коштами на життя були скромні приношення учнів, часом удавалося продати каліграфічні написи. Далеко не відразу дійшов Басьо висновку, що саме так має жити справжній поет. Убогість стала символом духовної незалежності. Басьо малює у своїх віршах ідеальний образ поета-філософа, байдужого до життєвих благ. Найважче було знайти свій шлях у мистецтві, створити нове, неповторне.
Спливло двадцять років невпинних пошуків і спроб з часу першої публікації юнацьких віршів. Тільки у сорок років Басьо створив свій знаменитий стиль сьофу (стиль Басьо). В юнацькі роки, відвідуючи Кіото, Басьо писав вірші під впливом школи Теймон, а після переїзду в Едо він зблизився з поетами школи Данрін. Але відчувши ідейну й тематичну обмеженість обох шкіл хокку, що часто перетворювали поезію на словесну гру, він на початку 80-х років звернувся до китайської поезії танської епохи.
У ній знайшов він глибоку концепцію світобудови й того місця, що посідає людина як поет і мислитель, у розумінні високої місії поета. Особливо цінував Басьо великих поетів Лі Бо і Ду Фу. Глибоко вивчав Басьо і лаоських філософів Лао-цзи і Чжуан-цзи. Даосизм за своїм духом близький до дзен-буддизму, котри
