світло
• необхідне рослинам для фотосинтезу;
• активним тваринам допомагає розрізняти предмети та орієнтуватися
• визначає добові, місячні та сезонні зміни у поведінці більшості тварин;
• впливає на ріст, цвітіння й плодоношення рослин. вода
• входить до складу організму, його клітин;
• рослини вбирають розчини мінеральних речовин;
• вода може бути середовищем життя;
• потрібна деяким організмам для розмноження;
• переміщується в кругообігу води;
• вода втрачається з випаровуванням, потовиділенням, її треба поповнювати в організмі (тварини отримують потрібну їм воду разом із спожитою їжею або під час водопою, рослини вбирають розчини води).температура
• впливає на швидкість хімічних явищ, що постійно відбуваються в тілах живих істот
• певна температура придатна для фізіологічних процесів (на полюсах майже нема живих істот, на екваторі – дуже багато)повітря
• джерело кисню для дихання;
• має вуглекислий газ для рослин;
• захищає Землю від надмірного перегрівання чи охолодження;
• озон захищає від сонячної радіації;
• захищає від падаючих небесних тіл;
• сприяє розселенню організмів, переносячи вітром насіння та плоди
Объяснение:
Дунху́ (кит. трад. 東胡, упр. 东胡, пиньинь: Dōnghú, буквально «восточные варвары») — название племенного объединения, возникшего во времена ранней династии Чжоу, около 1100 г. до н. э. и исчезнувшего во времена династии Хань около 150 г. до н. э., когда их разгромили хунну. Самые ранние упоминания о дунху относятся к VII веку до н. э., периоду царствования цзиньского правителя Вэнь-гуна[1][2]. Дунху обитали во Внутренной Монголии и западном Хэйлунцзяне тысячи лет назад.[3] В Хэйлунцзяне имеются монгольские географические названия[4].
В труде Сыма Цяня (около 145-90 гг. до н. э.) «Ши цзи» («Исторические записки» или «Записки историка») сообщается о трёх группах народов: хунну, дун-ху и дун-и, обитавших в восточной части Азии в I тысячелетии до н. э. (Эрдниев, 1985). Когда хуннский шаньюй Модэ разбил дунху, оставшийся народ укрылся в горах Ухуань, откуда пошло их новое название. Сяньби, также являвшиеся ответвлением дунху, получили название от гор Сяньби-шань, в которых они жили (Митиров, 1998). В III—IV вв. н. э. в Восточной Азии к северу от Китая шёл процесс великого переселения народов. Он начался с перемещения южных хуннов (нань сюнну), сяньби, ди, цян, цзе и других племён, которые с севера постепенно продвигались на Среднекитайскую равнину. Сяньби, которые после хунну были наиболее крупным объединением еще с III в., делились на несколько союзов. Таким образом, с точки зрения языка дунху были объединением, в котором преобладали протомонголы.
Объяснение:
