Атеизм, как отрицающее религию мировоззрение, не будучи формально провозглашённым в СССР элементом государственной идеологии, активно поддерживался партийными и государственными органами до 1988 года.
Партия большевиков, став правящей с октября 1917 г., всегда подчеркивала непримиримость коммунистической и религиозной идеологии. Религии и церкви не было места в будущем социалистическом обществе, построенном на принципе воинствующего атеизма.
Так, согласно декрету «Об отделении церкви от государства и школы от церкви» было национализировано все церковное имущество, а церковь потеряла статус юридического лица. Декретом о земле были изъяты все церковные и монастырские земли. В 1918 году, с началом Гражданской войны, советское государство провозгласило политику беспощадного Красного террора по отношению к классовым врагам революции, в т.ч. и в отношении православного духовенства.
Объяснение:
Мотиви лірики Олександра Олеся
Пророчою виявилась муза Олександра Олеся: "З журбою радість обнялась...". Назвою першої збірки поезій вона провістила драматичну долю і його творчої спадщини, і його особистого життя. Журба прослалась чорним рушником на довгі роки чужини. І тільки зрідка впліталися в неї червоні нитки радощів і надій. Та драматизм його життя був посилений трагічними подіями 1917 року. А муза залишалася безжальною; вимагаючи повного вжиття в те, що радувало і що печалило серце.
Журба і радість —— ці два стани людських почуттів, переживань і настроїв — переплелися не лише в першій збірці поета, а стали основою всієї лірики Олександра Олеся. Сяйво його журби і радості розлилось тоді, коли зеніту сягало слово І. Франка, Лесі Українки, Бориса Грінченка. У літературний процес він увійшов і утвердився як тонкий лірик, співець краси й сили кохання, природи і долі рідного краю, поет надії і віри.
Які ж основні мотиви лірики Олександра Олеся?
В ранніх віршах ("Моє благання") поет осмислює "чесний шлях" у житті й літературі:
О Боже мій милий!
Пошли мені розум!
Пошли мені серце, пошли мені душу,
Щоб добре любила і коїть не вміла
Ніякого зла!
Стилізовані ранні поезії цікаві насамперед своєю соціальною спрямованістю. — Глибоке переосмислення долі української мови та літератури відбулося в 1903 році, коли Олесь, студент Харківського ветеринарного інституту, приїхав до Полтави на відкриття пам'ятника Котляревському. Поезії з диптиха "З пісень молодості", відшліфовані після поїздки до Полтави, несли в собі журбу і світлу радість ліричного героя, повнилися прагненням краси, звучали викликом не лише життю, а й літературі:
Парубоцькі літа — то бурхливий потік,
Не страшні їм ні кручі, ні гори.
Для них, повних замірів, мрій і думок,
По коліна глибоке є море.
Ставлення до молодого Олеся не було однозначним: одні його називали чистим ліриком, інші — поетом громадського звучання.
Оцінка X. Алчевської була досить високою: "Олесь — український Гейне". І це справді так. Поет оволодів умами, він став володарем дум покоління, що готувало революцію 1917 року.
