По-перше, не можна заворожено стояти і дивитися на величезну хвилю, як укопаний. Можливо, вам здасться ця рекомендація дивною: кому може прийти в голову стояти і дивитися? Але, як показує практика, багато хто саме так і робить. Чи то від жаху, чи то з цікавості.
По-друге, якщо цунамі вже дуже близько, просто бігти не до тому що хвиля рухається зі швидкістю 800 км на годину (швидкість літака), але чим ближче до берега, тим вона стає повільніше: швидкість знижується до 80 км на годину.
По-третє, якщо цунамі ще далеко, але про нього вже відомо, швидше за все, у вас є не більше 15-20 хвилин для того, щоб втекти. Тому замість того, щоб збирати свої речі, використовуйте час для втечі. Беріть тільки найнеобхідніше. Рятуйте не речі, а життя!
По-четверте, не варто бігти близько русел річок: саме русла річок при цунамі будуть розливатися в першу чергу.
Объяснение:
Ольга Матвеевна Авилова (10 сентября 1918, г. Бежица, ныне в черте Брянска, — 27 декабря 2009, Киев[1]) — советский и украинский хирург, учёный-медик в области торакальной хирургии и пульмонологии, педагог, доктор медицинских наук (1974), профессор (1975), заведующая кафедрой торакальной хирургии и пульмонологии Киевского медицинского института усовершенствования врачей (1975–1988)[2]. Лауреат Государственной премии СССР (1974)[3], заслуженный деятель науки УССР (1982). Заслуженный врач УССР (1962).
