Тому для Раскольникова Соня стає символом вічної жертовності, символом душі, потоптану цим жорстоким світом. Але Соня вірить в якийсь глибинний сенс життя, споконвічний сенс людського буття взагалі. Пішовши на вбивство, Раскольников придушив у собі відчуття повноти життя, задавив в собі бажання жити. А Соня живе цим відчуттям постійно, хоча сама перебуває в жахливому зганьбленої положенні повії.
Образ Соні має два трактування: традиційну і нову, дану В. Я. Кірпотіним. Згідно з першою, в героїні втілені християнські ідеї, по другій - вона носителька народної моральності. У Соні втілений народний характер в його нерозвиненій “дитячій” стадії, причому шлях страждань змушує її еволюціонувати за традиційною схемою релігійної - у бік юродивий - недарма вона настільки часто зіставляється з Лізавету.
